Після окупації Херсонщина опинилася в складній гуманітарній ситуації. Захмарні ціни, нестача продовольства та медикаментів, втрата робочих місць, затримки заробітної плати - в таких умовах живе сьогодні вся область. Та найбільша скрута в людей, які потребують піклування та догляду держави і суспільства. У закладах для людей похилого віку, осіб з інвалідністю та психічними розладами ліків і продовольства залишилося приблизно на тиждень. Що буде далі - невідомо. Наші журналісти вивчали проблему.
Вже півтора місяця не отримує фінансування КЗ “Херсонський психоневрологічний будинок-інтернат” Херсонської обласної ради. Звідти надійшла інформація, що Державне казначейство, яке зараз у Кропивницькому, не проводить кошти на утримання закладу. Як наслідок - майже 400 підопічних залишилися напризволяще. Адміністрація будинку-інтернату зверталася і до органів державної влади, і до самого казначейства, і до керівництва області. Та проблема досі не вирішена. Через відсутність коштів припинилося навіть постачання хліба. Керівництво та персонал намагаються вирішувати проблему власними силами:
“Самі випікати хліб не можемо, але робимо для підопічних невеликі пампушечки, по 50 грамів вагою, на сніданок, обід і вечерю. На майже 400 осіб напекти хліба самостійно просто нереально”, - повідомляє представник будинку-інтернату.
Рятувати ситуацію допомагають волонтери, які хоча б частково задовольняють потреби у продуктах харчування та медикаментах. Натомість коштів від держави досі немає з невідомих причин.
Схожа ситуація і в решті закладів Херсонщини, підпорядкованих Мінсоцполітики та МОЗ, де проживають люди похилого віку, з інвалідністю та психічними розладами.
Їх, за можливості, моніторять правозахисники. Крім Херсонського психоневрологічного будинку-інтернату, наразі достеменно відомо про стан справ у Дніпрянському психоневрологічному інтернаті для чоловіків, Голопристанському та Каховському геріатричних пансіонатах. Запасів продовольства в цих закладах вистачить приблизно до початку травня. Як буде далі - ніхто не знає:
“Люди всі нагодовані. Якою ціною це дається адміністраціям та працівникам закладів - інше питання, - розповідає представник однієї з правозахисних організацій Сергій* (ім'я змінено з міркувань безпеки). - У когось були запаси, хтось домовляється з постачальниками, з якими в них укладені договори, і під “чесне слово”, в борг, люди привозять їм продукти”.
Наразі у закладах наявні крупи. Складніше з м'ясом, молоком і жирами. Поставок білкової продукції майже немає. Але люди нагодовані, проживають у теплі та задовільних умовах.
Значно гірша ситуація з медикаментами. Від їх нестачі найбільше потерпають психоневрологічні інтернати Херсонщини. Гостра потреба у протисудомних, гіпотензивних та супутніх препаратах. Є лише вкрай необхідні медикаменти.
Проте соціальні заклади окупованої Херсонщини продовжують працювати у штатному режимі, попри наявні труднощі. А вони стосуються не лише нестачі продовольства та медикаментів для підопічних, говорить пан Сергій:
“Через війну та окупацію частина працівників звільнилася і виїхала. Є проблема із зарплатами та пенсіями. Якщо за березень питання закрите, то за квітень пенсій поки що немає і працівники не отримали зарплат. Їм обіцяють, але коли - поки що невідомо”.
Продовжують роботу і територіальні центри денного перебування, які діють при райрадах і територіальних громадах. Соціальні працівники обслуговують одиноких, літніх і хворих людей за місцем проживання. Але кількість персоналу зменшується, люди їдуть на більш безпечні, підконтрольні Україні території. Звільнені робочі місця новими працівниками не заповнюються через невирішене питання з перерахуванням заробітних плат. Тож соціальні послуги наразі надаються не в повному обсязі і не по всій області:
“Звісно, всі села охопити зараз нереально. Зокрема, коли йдеться про населені пункти, які постраждали від бойових дій. Але там, де є можливість, доступ до комп'ютера - такі послуги надаються”, - констатує правозахисник.
Сьогодні перед жителями окупованої Херсонщини постало чимало випробувань. Серед них - випробування на людяність. Схоже, наразі доля самотніх та хворих людей залежить лише від небайдужих громадян: працівників, які не залишили своїх підопічних у біді, постачальників продовольства, які входять у становище закладів, а також волонтерів, які часто, ризикуючи власними життями, везуть на окуповану територію необхідні медикаменти й продукти харчування.
Джерело – Вгору
