Лише за десять місяців поточного року кількість українців, які залишили сім'ї і досі не повернулися, становила понад 600 тисяч.
Про це повідомляється на телеграм-каналі "Опендатамедіа".
На ресурсі стверджують, це – максимальний показник за останні 11 років.
“У першій половині десятих років Україна щороку втрачала близько 500 тисяч людей. Після 2014 року щорічна кількість неповернених помітно знизилася, але рахунок все одно йшов на сотні тисяч”, – наголошується в повідомленні.
На ресурсі також інформують, що єдиним за всю історію незалежності України роком із позитивним сальдо став коронавірусний 2020-й, коли українців, що повернулися додому, було на 80 тисяч більше, ніж тих, хто виїхав.
Усього за десять років – з 2011 по 2020 рік включно – Україну на постійне чи довготривале проживання за кордоном залишило понад 2,6 мільйона людей, які не повернулися. З урахуванням показників цього року цифра має становити понад 3,3 мільйона осіб, що також є найбільшим показником за 30 років.
Раніше компанія Research & Branding Group інформувала, що, згідно з відповідними соцопитуваннями, проведеними влітку цього року, близько 40% українців хотіли б виїхати на постійне місце проживання з рідної країни за кордон, а ще 6% не визначились із цим.
У компанії заявляють, що нинішня хвиля міграції вже четверта за роки незалежності України. Вона отримала неофіційну назву "заробітчанської". Але якщо на початку цієї хвилі люди в основному виїжджали за кордон, щоб заробити грошей, з якими потім поверталися на батьківшину, то зараз намітилася тенденція виїзду з подальшим отриманням посвідки на проживання, а потім і громадянства іноземної держави.
“Зазвичай Україну залишають особи репродуктивного віку, здатні до створення сім'ї та народження дітей. А укладання шлюбів із народженням дітей за кордоном додатково сприяє зменшенню мотивації мігрантів повернутися в Україну”, - пишеться у звіті компанії Research & Branding Group.
Серед основних причин, які спонукають до такого важливого рішення у житті, як переїзд до іноземних країн, респонденти вказують пропозиції цікавої і прибуткової роботи, загрозу збройного конфлікту (нинішнього на Сході чи більш масштабного потенційного), економічні проблеми в країні, сімейні обставини, відсутність умов для самореалізації та політичну нестабільність.
Джерело – Вгору
