Важко повірити, що такий невеликий населений пункт як селище Білозерка пов’язане з такою кількістю знаменитостей. До відомих білозерчан належать засновник Білозерки, син африканського князя військовослужбовець Іван Ганнібал, археолог та філантроп Георгій Скадовський, мікробіолог Лев Ценковський, скрипаль та музичний педагог Адольф Бродський, художник Микола Скадовський, святий мученик Іоанн (Скадовський), сліпоглуха науковиця й поетеса Ольга Скороходова та, звичайно, оскароносний режисер та обдарований актор Сергій Бондарчук.
В останні десятиліття про неабиякий доробок кінодіяча українського походження майже не згадують на Батьківщині, а син режисера Федір Бондарчук, який пішов стопами батька, не надто афішує про своє українське коріння.
У рамках культурно-просвітницького проєкту «Конкурентоспроможна громада — конкурентоспроможний музей!» у Білозерському музеї створено нову експозицію «Наш Бондарчук», мета якої, — дерадянізувати образ Сергія Бондарчука, а відтак припинити культурну апропріацію митця Радянським Союзом. З Україною кінодіяча пов'язує не тільки коріння, але й ролі у кіно. За дивним збігом, він зіграв двох найвизначніших для становлення української літератури письменників — Тараса Шевченка (1951 р.) та Івана Франка (1956 р.) Подібні амплуа Сергія Федоровича надихнули музейників на створення нетипової експозиції – облаштувати невеликий кінозал в одній із кімнат Білозерського музею. Наразі там уже встановлено аналоговий кінопроєктор, на якому, за задумом фахівців, можна буде переглянути старі плівки фільмів. Ба більше, гості зможуть спробувати себе в ролі кіномеханіків, власноруч «заряджаючи» проєктор. У колекції музею також можна буде переглянути фрагменти фільмів Бондарчука та подивитися на глечик, подарований музею дочкою митця.
Сергій Бондарчук в ролі Тараса Шевченка
Сергій Бондарчук в ролі Івана Франка
У фільмі «Тарас Шевченко» Бондарчук зображує різні періоди життєвого шляху Кобзаря. Спочатку глядач бачить молодого Тараса, який повертається додому після навчання у Петербурзькій художній академії, отримує перше визнання як митець. Згодом за допомогою гриму актора «зістарюють», оскільки він уже грає зрілого Шевченка під час відбування рекрутської повинності рядовим солдатом. А в кінці фільму Тарас Григорович постає поважним та водночас втомленим після амністії. Головний герой показаний борцем за права кріпаків та палким захисником України. Хоча всі актори розмовляють російською мовою, у фільмі часто лунає й українська, завдячуючи віршам Шевченка. А от фільм про Івана Франка виходить з українським дубляжем. Бондарчук знову чудово впорався з роллю поета-каменяра, хоча критики негативно оцінили стрічку, мовляв, Франко постає «аж занадто ідеалістичним».
За межами України Сергій Бондарчук – це перш за все лауреат премії «Оскар» («Війна і мир» 1969 р.), а для нас він ще й земляк, який грав українських «вільнодумців». Для сучасного глядача експозиція «Наш — Бондарчук» це унікальна можливість дізнатися більше про нашу культурну спадщину та перестати обнуляти минуле.
Проєкт «Конкурентоспроможна громада — конкурентоспроможний музей!» реалізується в межах партнерської програми «Культура.Туризм.Регіони» Українського культурного фонду, Державного агентства розвитку туризму.
Джерело – Вгору
