У мікрорайоні Таврійський розгорнулася баталія через зведення будинку у дворі... будинку. Дійшло до виклику поліції та груп підтримок сторін конфлікту.
У ситуації розбиралася Медіаплатформа «Вгору».
Мешканці двоповерхових багатоквартирних домівок по вулиці Кутузова, 37 та 37-а відстоюють своє право на вільне користування спільним двором та господарськими спорудами, які там є. Але частку території, як виявилося, приватизували, продали, і новий власник хоче звести собі на ній маєток. Там, де його забираються будувати - гаражі, сараї та інші допоміжні приміщення місцевих мешканців, але це не завадило власнику ділянки звести паркан.
Ця історія почалася ще декілька років тому, — розповідає мешканець будинку по вулиці Кутузова, 37-а та відомий місцевий краєзнавець Михайло Підгайний. — Рішенням сесії міськради наш двір розділили на декілька частин, швидко приватизували і перепродали. Так і вийшло, що теперішній власник ділянки — добросовісний набувач і планує зводити на ній свій будинок.
Гаражі, сараї та інші допоміжні приміщення збудовані самовільно, окрім дров’яного сараю та вугільного підвалу під ним. Останні є невіддільною частиною будинку, отже, зносити їх протизаконно, пояснює Михайло:
Будинки по вулиці Кутузова, 37 та 37-а спорудили ще у 60-х роках ХХ століття за замовленням облспоживспілки, — згадує Підгайний. — Опалювали вугіллям, я ще пам’ятаю, як ми малі носили дрова з цього сараю. У 90-х квартири поступово приватизували, а двір лишився в спільному користуванні. І саме для таких випадків є спеціальне рішення Конституційного суду України від 2 березня 2004 року. Згідно з ним, під час приватизації квартир підвали, сараї, комори, горища тощо, передаються у спільну власність. Це єдиний майновий комплекс, який неможливо розділити. То що, рішення Конституційного суду для наших депутатів нічого не означає?
Свою розповідь Михайло продовжує біля паркану, що відгороджує двір від вулиці. Обіч група підтримки Підгайного: сусіди, з якими він виступає проти будівництва, їх друзі, знайомі. Поруч — будівельні матеріали для зведення вже нового паркану: бетонні плити, пісок, декілька молодиків та новий власник ділянки - Віталій. За його словами, під час купівлі землі він звертав увагу лише на документи. «Чистота» паперів питань у нього не викликала, тож він згодився придбати ділянку:
На ній не було жодних обтяжень чи судових рішень, — показує документи на право власності та дозвіл на будівництво Віталій. — Так, ціна була нижча через те, що ділянка непрезентабельного вигляду, плюс така історія… Але гроші теж не падають з неба. Десь я розумів, що конфлікт можливий. У таких випадках людський фактор завжди присутній, але найважливіше — документи. А документи кажуть, що майнових прав у них тут немає.
Під час нашої розмови хтось з гурту Віталія починає різати болгаркою старий паркан. Михайло намагається трохи стежити за процесом – в руках у нього розписка від Віталія, що на територію лише занесуть будівельні матеріали. Всі плити занесли на територію. Двір за декілька днів розділить вздовж сірий паркан, а на ділянці буде цілодобово чергувати наряд охоронної служби. Послуги її замовив Віталій:
Зрозумійте мене правильно, я мрію про власний будинок, — розводить руками Віталій. — Що ж, мені ділянку їм подарувати? Чекати, поки вони тут доживуть спокійно? Нехай все вирішується у законному полі. А по-друге — ну яке вугілля, зараз що, хтось ним користується?
А Михайло зітхає:
Юридична колізія. Земля його, споруди наші. Навіть шкода його: якщо не можна зносити наші сараї, то і будувати він нічого не може. Але треба ж було думати перед тим, як купити цю ділянку! Я не хочу “воювати”, насправді просто хочу, щоб мені нарешті дали спокій. А тепер доведеться йти до юристів, у суд, а що ще залишається?
Фото Дмитра Багненка
Джерело – Вгору
