Вперше на минулих місцевих виборах запрацювали гендерні квоти. Їхнє завдання – балансування списків кандидатів, проте на сам вибір громадян вплинути квоти не могли.
Після завершення формування нових рад, президій та комісій можна підбити підсумок, чи дійсно ефективно спрацювали квоти, наскільки активно виборці голосували за жінок і чи, в результаті, отримали депутатки доступ до прийняття важливих рішень.
Чи достатній ефект від квот?
Як ми писали раніше, на місцевих виборах 2020 вперше почали діяти гендерні квоти. ТВК не могли зареєструвати гендерно не збалансований партійний список кандидатів. Кожна стать мала би отримати не менше 40% представництва у цьому списку. Проте квота стосувалася безпосередньо лише кандидатів, відповідно, відсоток жінок у новообраних радах міг виявитися будь-яким. У цьому контексті Український жіночий фонд у результатах свого гендерного моніторингу виборів доходить висновку, що «квоти як механізм спрацювали, хоча і не так ефективно, як передбачалось».
«Завдяки дотриманню ґендерної квоти у виборчих списках партій було більше жінок. Наприклад, у виборчих списках як до обласних рад, так і до 24 міських рад міст-обласних центрів, м. Києва, Краматорська та Бахмута, було в середньому 43% жінок, тоді як на місцевих виборах 2015 року цей показник становив 30% для обласних рад та 32% для міських рад. Однак присутність жінок у виборчих списках на рівні 43% не призвела до такого ж представництва серед обраних кандидатів та кандидаток. Квоти найбільше допомогли жінкам бути обраними та отримати доступ до прийняття рішень у громадах, де ситуація з представництвом жінок була найгірша. До прикладу, в Житомирській та Тернопільській обласних радах, де було по 9,5% жінок, представництво зросло до 29,7% та 23,4% відповідно. В Ужгородській міській раді, де було лише 8,3% жінок, представництво зросло до 23,7%. В Івано-Франківській та Черкаській міський раді, де було по 9,5% жінок, представництво зросло до 28,6% та 26,2% відповідно. У радах, де представництво жінок до місцевих виборів 2020 року було відносно вищим, ситуація змінилась не настільки кардинально. Наприклад, у Дніпрі відсоток жінок у міській раді зріс з 20,3 до 26,6», – стверджується в результатах моніторингу.
Було і стало
Ситуація з гендерним балансуванням рад на Львівщині завжди була «краще середнього», однак, як вже пояснював регіональний координатор громадянської мережі ОПОРА Тарас Радь, майже жодна рада після попередніх виборів не дотягувала до вимоги закону про 30% гендерної квоти. «У нас не було окремого дослідження про дотримання гендерної квоти після виборів 2015 року. Можу сказати загалом, що тенденція позитивна, але вона не відповідала вимогам закону про 30% квоти, – пояснив Тарас Радь. – У Львівській міській раді орієнтовно 26-27% депутаток, гірша ситуація була у Львівській обласній раді, там орієнтовно до 17% жінок. У радах нижчого рівня буває краща ситуація, у селищних радах трапляється, що жінки могли представляти навіть половину складу ради, але не тому, що хтось виконував гендерну квоту, а тому, що на місцях жінки більш активні, аніж чоловіки».
Як показують результати виборів 2020, квоти дозволили дещо більше збалансувати місцеві ради. Так, нова рада Львівської міської територіальної громади на 28% тепер складається з жінок, Львівська обласна рада – на 27,4% (до 17% попереднього скликання).
Новообрана депутатка ЛОР Ірина Супрун, наприклад, наголошує саме на вирішальній ролі квот та нового законодавства: «Те, що жінок побільшало в представницьких органах – це заслуга законодавця, в іншому випадку, я думаю, рівень представництва жінок у місцевій владі був би такий же, як у попередні рази. Це точно не було би так багато, можна легко порівняти нинішні цифри з попередніми скликаннями – 17% попереднього до 24% нинішнього», – говорить депутатка.
З нею щодо суттєвого ефекту від квот погоджується політологиня Оксана Ярош. Вона, щоправда, розширює перелік чинників, завдяки яким цей результат став можливим. «Гендерні квоти, які були обов’язковою умовою для реєстрації на місцевих виборах 2020, вплинули найбільше на вище представництво жінок, – пояснює Оксана Ярош. – Водночас варто зауважити, що також вплинула реформа децентралізації, через яку місцеві ради отримали більше повноважень, а тому бути на рівні прийняття рішень, змінювати громаду – стало мотивацію для багатьох, хто стояв осторонь влади. Також ми маємо позитивні приклади діяльності лідерок, тих, хто має конкретні успіхи. Це надихає інших жінок включатись у виборчий процес і йти у владу, хоча й це дуже конкурентна боротьба і маємо суспільство гендерностереотипне».
Квоти як формальність
Спостерігачі за виборчим процесом в Україні вже відзначили, що вже з’явився прецедент, коли дотримання квоти партіями було формальним.
«Гендерні квоти – добрий інструмент сам по собі і це пришвидшення позитивних змін, досягнення гендерної рівності. Однак цей позитивний вплив квот був обмежений через формальне ставлення партій, – пояснює ситуацію політологиня Оксана Ярош. – До прикладу, коли номінували на кандидатство керуючись критерієм «своя-чужа», а не брали до уваги професійні якості. Також спостерігаємо приклади недоброчесності у проведенні виборчої кампанії. Є випадки, коли обрані кандидатки відмовляються від мандатів, вочевидь, через попередні домовленості, що ми Вас включаємо виключно заради квоти. Так випадки оприлюднюються, стають видимими, тому в майбутньому сподіваюсь на відсутність таких проявів».
Так, наприклад, обидві жінки, які пройшли до Волинської обласної ради від Аграрної партії України, написали заяви про відмову від мандатів. Тож тепер цю партію у раді представлятимуть лише чоловіки, – писав ВолиньPost. Аналогічна ситуація сталася на Вінничині, там усі троє новообраних за списками депутаток облради від «ОПЗЖ» відмовилися від мандатів на користь чоловіків.
На Львівщині таких випадків не зафіксували. Як раніше коментував Тарас Радь, багато в чому результативність квот буде залежати якраз від того, як саме партії підійдуть до їх виконання. «До гендерної квоти немає однозначного ставлення. Хтось каже, що це позитивна практика на певний перехідний період, щоб зламати певну традицію, що політика, нібито, справа чоловіків. Інші вважають, що це не зовсім хороша практика, бо наче породжує практику неякісного добору кадрів, аби виконати цю норму. Але тут питання не в законі, а в тому, як партії реалізовують цю вимогу. Бо є достатньо політикинь, які насправді готові й розуміють свої обов’язки та права, але частина партій все ж зробить це лише для виконання норми», – вважає представник «ОПОРИ».
Рекордна рада
Власне, нинішній досвід Львівщини вже показує, що новообрані депутатки не збираються просто формально «відсидіти» наступну каденцію. Наприклад, новообрана Львівська обласна рада в контексті гендерного балансу відзначилася щонайменше двічі: рекордним представництвом обраних депутаток і їх активністю та першою жінкою-головою ради. Ірина Гримак, представниця найчисельнішої фракції, з великим відривом перемогла у голосуванні депутатів, отримавши 61 голос із 84 можливих, для порівняння, другий кандидат на цю посаду отримав лише 5 голосів. Депутатка ЛОР Ірина Супрун додає, що дискримінації у новій раді на собі не відчуває та нагадує, що переважно чоловіки голосували за обрання головою ради – жінки:
«У нас мудрі чоловіки-колеги, тому моментів дискримінації немає взагалі. По-друге, в нас вперше в історії ради голова – жінка, і це теж певний сигнал, бо цю кандидатуру підтримав депутатський корпус, який на понад 70% складається з чоловіків. Тобто такі моменти – взагалі не предмет дискусії, у нас жінки головують у комісіях, ми рухаємося в професійному полі».
Жінки дійсно представлені майже у всіх комісіях Львівської обласної ради, навіть очолюють 4 з 15 постійних комісій. Але, наприклад, у ключовій (з питань бюджету) немає жодної жінки, натомість гуманітарну сферу віддали переважно під керівництво жінок, саме вони очолили комісії щодо медицини, освіти, міжрегіонального співробітництва та молоді й спорту.
У той же час, депутатки вже встигли створити міжфракційну групу «За рівні можливості», що має на меті якраз роботу з гендерночутливими суспільними темами. «До складу увійшли жінки, при цьому запрошували й чоловіків, але чоловіки не прийшли. Це перше таке об’єднання міжфракційне на Львівщині серед депутатського корпусу, бо раніше далі ідеї справа не доходила, – пояснює депутатка Ірина Супрун. – Це об’єднання про отримання рівних можливостей доступу до праці, до підприємницької діяльності, до охорони здоров’я, питань, які стосуються молодих матерів та поєднання материнства й роботи. Ми бачимо, що хочемо рухатися в такому напрямку. Це об’єднання вже офіційно зареєстроване відповідно до регламенту. Аналогічна група створена в парламенті, але вони як законотворці мають більше можливостей, а ми будемо працювати з цими темами на регіональному рівні. Хочемо пізніше визначитися з конкретними напрямками й відповідальними за ці напрямки, але попередньо ми бачимо, що це є медицина, промоція і захист прав».
Загалом виглядає, що тенденція до гендерного балансування рад різних рівнів має позитивний вектор, бо все більше рад наближаються до квоти у 30% представлення жінок, нинішня Верховна Рада також є рекордною за цим показником порівняно з попередніми скликаннями.
Наразі без видимих змін залишається питання жіночого лідерства, адже за даними моніторингу Українського жіночого фонду партії надавали перевагу чоловікам при висуванні перших кандидатів, а також першої трійки кандидатів. Втім, навіть наявні зрушення та прецеденти головування жінок у радах великих міст чи областей – великий крок вперед у питанні гендерного балансу в політиці.
Проект «Donbas Media Forum та міжрегіональне співробітництво для виробництва якісного контенту для Сходу України» впроваджується за підтримки Медійної програми в Україні, яка фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується міжнародною організацією Internews.
Джерело – Вгору
