Херсонські митці 24-25 серпня влаштували на набережній «Сушку» (це виставка | пленер | пікнік). Але не на доріжках понад річкою – вони облюбували зелену зону біля огородження готелю «Фрегат» (цей паркан став однією з виставкових «стін»).
Загалом, «сушка» як арт-подія – формат не новий. Особливо його полюбляли фотографи, їхні «фотосушки» - це і різновид виставки, який об'єднує фотографів-аматорів і професіоналів найрізноманітніших інтересів, і спосіб обміну фотографіями. Варто тільки повісити свої роботи на мотузки за допомогою звичайнісіньких прищіпок для білизни…
Цю «Сушку» влаштували художники – але мотузкам і прищіпкам застосування знайшли. Тим більше, що частиною виставки були і фотографії.
Загалом, чого тут тільки не було! Традиційні картини олією, прозора акварель, дивовижні малюнки, ажурні витинанки, різноманітні фото, веселі шаржі, студентські ескізи – і навіть снігові кулі…
Організаторка «Сушки» художниця Світлана Юр’єва
А зібрала і вивела цю арт-тусовку на вулицю (більше трьох десятків митців від початківців до визнаних майстрів) художниця Світлана Юр’єва. Зробила це вона не одна, але ідея завітала саме до її світлої голови. Як саме – розповідає сама Світлана:
- Я люблю незвичайні виставкові простори, і останнім часом у мене червоною лінією проходять місця, в яких збирається велика кількість людей, улюблені місця херсонців. У такі місця потрапила і «Фабрика», де взимку в мене була персональна виставка, і я дуже вдячна «Жінкам Херсонщини» за допомогу в її організації. Мені сподобалося, тому що херсонці дуже добре реагують, коли приходять до них, а не коли їм потрібно кудись іти. Таким саме місцем, тільки на вулиці, я обрала набережну. Якщо уважно тут слухати, то обов’язково, почуєш: «Дивись, це набережна - найкрасивіше місце міста». А там, де найкрасивіше, там, звичайно ж, ми, художники. Я, чесно кажучи, не думала, що «Сушка» вийде такою масштабною, до останнього дуже переживала. Але тут зібралися найцікавіші, найкреативніші, найсміливіші, дуже класні - ті, хто хотів побачити своїх друзів.
Обов'язковою умовою участі було те, що художники повинні бути присутніми на цій виставці. Але не виставкою єдиною – були і майстер-класи, і обмін досвідом, і розмови про цікаве, і продажі, і різні знайомства, і навіть пікнік.
Художниця Світлана Білецька
Дещо докладніше вдалося поспілкуватися зі Світланою Білецькою – відомою херсонською художницею та педагогом, яка в ці дні «сушила» і свої роботи.
- Пані Світлано, розкажіть, як ви стали частиною «Сушки»?
- Світлана зателефонувала і каже: є така ідея зібрати всіх художників, бо ми якось один з одним не спілкуємося. І дійсно, художники, які навчаються в різних вчителів або які самі по собі працюють, ніяк не перетинаються. У мене дуже багато учнів, і мені хочеться, щоб їх теж усі бачили. І для життя міста це корисно: люди мало ходять на виставки, мало знають про нас, художників. А коли ми приїжджаємо в різні міста, куди насамперед ідемо? Туди, де тусовка, де збираються художники, де є культурний рух. Це Андріївський узвіз у Києві, це Дерибасівська в Одесі. І виникла ідея, щоб і в Херсоні започаткувати щось подібне.
- І зробили спеціально до свята?
- Ми не прив'язувалися до свята, ідея виникла раніше. Ми просто хотіли це зробити, а коли? А здорово було б на свято, тому що і люди будуть гуляти, і гостей міста багато.
- Загалом, сушка – це більше фотографічний термін…
- Роботи на сушці і в художників бувають. Коли робота сира, її відставляють, щоб просохла, щоб потім далі опрацьовувати. Тому тут зібрались і художники, і фотографи - ті люди, які працюють, яким потрібно, щоб роботи «доспіли», щоб вийти в світ, вони перебувають в якомусь такому варіанті сушки.
- Художники в такому форматі зібралися в Херсоні вперше?
- Щоб були і професіонали, і любителі, і початківці - так. Років 7-8 тому ідея ось так зібрати художників у нас вже була, але не вийшло. Ми тоді в сквері біля «Артеміди» організовували конкурс малюнка, і професіонали не відгукнулися. А сюди приходять всі, на другий день підтягнулося кілька новеньких. Усі ходять і кажуть: «Ой, як здорово, що у нас це вийшло!».
- Мабуть, тому, що для такої акції оформити роботу простіше, ніж для експонування у виставковій залі чи музеї…
- Звичайно, сам варіант сушки передбачає, що ти зняв роботу з мольберта, з етюдника, з планшета - і ця робота немов з печі. Можна сісти за красиво сервірований помпезний стіл, але іноді буває так класно прибігти на кухоньку і швиденько з’їсти котлетку, помідорчики, пиріжечок - і це так смачно! Що краще? І те, і те добре, всьому свій час. У музеї, у виставкові зали ми приходимо насолодитися в тиші. А тут зовсім по-іншому: схопив вражень - і побіг далі. Але ці враження у тебе залишилися, і ти знаєш: я бачив ці роботи, я прийду до виставкової зал подивитися на цих художників.
- Людям легше спілкуватися в такому неформальному форматі?
- Вчора я проводила майстер-клас - на основі своїх робіт показувала, як я це роблю, що акварель - це легко, це цікаво. Хотіла, щоб люди буквально за годину зрозуміли, що вони теж можуть це робити, щоб вони «скуштували» смак самої акварелі, яка вона приємна, цікава, нема чого її боятися. А не спробувавши - ти не зрозумієш. І люди, які тільки починають працювати в мистецтві, задавали питання. Тут це зробити дуже легко - підійти, доторкнутися, поговорити, показати. Тут кожен знайде підтримку і кожен знайде свого глядача.
- Ця «Сушка» матиме продовження?
- Багато хто каже: здорово, якби в Херсоні це у нас підхопили. Значить, ми повинні взяти і підхопити, ніхто, окрім нас це не зробить.
Світлана Юр’єва зізнається: люди, які прийшли на «Сушку», були здивовані і масштабом акції, і роботами. «Ці здивовані очі я хочу побачити ще раз!» - зізнається вона. Можливо, «Сушка» зробила лише свій перший крок.
Джерело – Вгору
