Попри карантин на Херсонщину з'їжджаються все більше відпочивальників. Наш край приваблює туристів не тільки морями, а й незліченною кількістю інших дивовижних місць.
Наприклад, рожеві озера, яких на Херсонщині декілька.
Одне з них - Лемурійське, або просто “солона яма”, - так називають водойму неподалік від села Григорівка Чаплинського району, на північному березі Сиваша (це приблизно за 100 км від Херсона).
Існує дві легенди походження озера. Згідно з першою, в 1969 році тут упав бомбардувальник. І на місці його падіння утворилася яма з рожевою дуже солоною водою. За іншою - це залишки доісторичного Лемурійського моря. Втім, те не важливо, бо у будь-якому разі ця водойма має дивовижні властивості.
Рожевий колір води зумовлений життєдіяльністю водорості Дуналіелла солоноводна, яка під дією сонця виробляє бета каротин. Чим спекотніше і сильніше випаровується вода, тим більш насиченим і яскравим стає колір водойми. Ще Лемурійське озеро іноді називають Українським Мертвим морем, бо солоність води доходить до 300 грамів на літр. Також у ній багато різноманітних мінералів, кислот, вуглеводів, азотистих речовин, солей хлористого магнію і калію, йодистого натрію, бромистого магнію, тощо. А грязі Лемурійського озера в 2005 році офіційно сертифіковано як лікувальний і косметичний засіб.
Ілона, читачка нашого видання, теж вирішила побувати на березі Сиваша та скупатися в надзвичайній легендарній водоймі.
“Я багато читала про Рожеве озеро і бачила багато красивих фото. На вихідних ми з чоловіком гостювали в бабусі у Таврійську, а звідти до Григорівки десь 60 км, тож вирішили заїхати й туди. Доки їхали від Чаплинки до Григорівки - ще нічого, попри те, що там ремонтували дорогу. А от від Григорівки до Сиваша дороги взагалі немає. Можливо, її планують робити, бо таке відчуття, що там зняли верхній шар покриття: є лише грунтовка з накиданим зверху камінням. Їхали 20 км на годину, боялися пошкодити машину”, - розповідає дівчина.
Ілона каже, що очікування були геть іншими, ніж побачене. Вони навіть спочатку не повірили, що ця яма на “оздоровчій території” і є тим самим Лемурійським озером.
“Спустилися на машині до Сиваша, але великого озера не побачили, тільки щось схоже виднілося десь у перспективі, на горизонті. Неподалік була лише “яма” з рожевою водою. З нас взяли плату за в”їзд*. Припаркувались, потім нас зустрів інструктор, який розповів про саму процедуру “оздоровлення”. Треба 30-40 хвилин побути в цій сольовій ванні, потім намаститися на півгодини гряззю і змити її у спеціальному душі”, - розповіла Ілона.
Молоде подружжя вирішило, що грязьові ванни приймуть пізніше, а спочатку побувають на Сиваші, води якого виднілися на горизонті.
“Ми перевдягнулися, взяли фотоапарат і пішли за людьми по стежці. Ішли десь із годину, а вода весь час виднілася на одній і тій же відстані. Тому вирішили запитати у зустрічних, чи далеко ще до неї, і почули, що то - міраж. Хоча здалеку і на фото було чітко видно воду”.
Втім, оздоровчі процедури Ілону не розчарували.
“Вода в озері чудова, потонути просто неможливо, бо через велику кількість солі тіло виштовхує на поверхню. Коли ми їхали, у мене було запалення ясен. А на вечір, коли вже повернулися додому, я зрозуміла що все минуло. Загалом, ми задоволені, але на фото це виглядає красивіше, можливо, нам просто так не пощастило”.
*Довідкове. Дістатися сюди простіше власним автомобілем (GPS – 46.24116516 33.73639679), проте і громадським транспортом теж можливо. Оздоровча територія працює з 08:00 до 20:00. Вхід 50 грн, діти до 10 років безкоштовно. Берег Лемурійського озера обладнаний душовими кабінами з прісною холодною водою, альтанками для відпочинку (коштують 150 грн на добу). Є туалет і кабінки для переодягання. Біля озера є намет з чаєм та печивом. Готелів поблизу нема, але можна орендувати помешкання в місцевих жителів.
Джерело – Вгору
