Дванадцять років школи і три бакалаврату, добровільна сертифікація вчителів та новий стандарт початкової школи.
Про такі новації нового закону про освіту розповіла в ефірі Радіо Свобода міністр освіти і науки Лілія Гриневич. Новий закон відкриває «вікно можливостей», однак є компромісним, вважає експерт з освіти Віктор Громовий. Натомість міністр зауважила: реформа є радше наслідком консенсусу і ще п’ять років тому була неможлива. Як новий закон змінить школу та чому він стосуватиметься не лише учнів, студентів і їхніх батьків?
Інна Кузнецова: Пані Гриневич, багато абітурієнтів спробували сьогодні подати заяви. Комусь вдалося, а комусь – ні. Тому що сайт Міносвіти і науки повідомляє, що на ньому проходять технічні роботи. Абітурієнти і їхні батьки скаржаться на те, що не працює Єдина державна база з питань освіти. Щось сталося? Чи винен у тому той сумнозвісний вірус, який зачепив всіх?
Лілія Гриневич: Сьогодні система почала працювати з дев’ятої години. Коли відбулися певні збої і вона почала повільніше працювати, потрібно технічно час, щоб перезавантажити програмне забезпечення. І такі технічні перерви можуть тривати впродовж години. Якщо ви зайшли і побачили, що написано «технічна перерва», то це означає, що триває вона орієнтовно годину, після того база почне працювати. Я хочу всіх заспокоїти, до 26 липня ви встигнете подати свої документи. Ми маємо щонайменше два тижні нормальної роботи.
Подати документи можна з дому в електронному вигляді. Хто не може це з якоїсь причини зробити, можете прийти до приймальної комісії будь-якого вищого навчального закладу, і вам допоможуть це зробити. Абітурієнтам треба правильно заповнити всі поля у заявах. Їм треба зробити вибір. Вони мають право подати аж дев’ять заяв і обрати собі спеціальності та сам вищий навчальний заклад, куди хочуть вступати. Цього року, на відміну від попереднього, будуть зараховуватися сертифікати 2016 року, тобто також і попереднього року.
По-друге, ми запроваджуємо систему коефіцієнтів, так званого галузевого коефіцієнту. Тобто йде домножуванння на коефіцієнт, якщо ви обираєте складну спеціальність. Так само буде регіональний коефіцієнт, в залежності до якого вищого навчального закладу і в якому регіоні ви вступаєте. Якщо це місто Київ, то це одиничка, якщо ж Херсон, то буде домножуватися на відповідний коефіцієнт, і кількість балів трохи зростатиме. У нас буде існувати ще так званий «сільський коефіцієнт» – 1,03.
Початкова освіта повинна бути найближче до місця проживання. Маленьких дітей не можна возити. До речі, в законі про освіту є стаття про доступність до освіти, де ми для сільської місцевості передбачаємо, що навіть якщо є три різновікові дитини початкової школи, до них може приїжджати вчитель, щоб разом з ними працювати в одному колективі, щоб діти не опинялися на індивідуальному навчанні. Дітям старшої школи, якщо є можливість возити до кращої школи для здобуття якіснішої освіти, таку можливість забезпечувати.
Ми хочемо перейти від школи, де дітей напихають знаннями, здебільшого теоретичними, до школи компетентностей 21-го століття. Компетентність – це не лише знання, це ядро знань, формування вміння їх застосовувати для практичних ситуацій. А ще ваші цінності, які ви формуєте до того потоку інформації, який валиться на дитину сьогодні. Треба також готувати вчителів. Перед початком навчального року презентуватимемо стандарт початкової школи. Пілотний проект – 100 шкіл працюватимуть за таким стандартом. 20 тисяч вчителів, які братимуть перший клас у 2018-2019 навчальному році, теж мають пройти перепідготовку.
Методики займають більше навчального часу. Не дивно, що по часу провідні освітні системи мають тривалість загальної середньої освіти 11 років в Європі тільки в трьох країнах – у Росії, Білорусі, Україні. Тому мусимо переходити до трирічної старшої профільної школи, де дитина, завершивши у 9 класі повну загальну середню освіту, може на іншому рівні поглиблено вивчати предмети, які більше її цікавлять, здобувати першу професію. Після професійного ліцею може піти до вищого навчального закладу. У такій рамці бакалаврат стане з більшості спеціальностей трирічним. Зараз вчаться 11 плюс 4, щоб отримати бакалавра, а буде 12 плюс 3.
– Пані Гриневич, щодо вступної кампанії вступників, які навчалися в середніх школах на Донбасі та в Криму, то деякі експерти кажуть, що вона дещо дискримінаційна, оскільки дозволяє вступати лише в деякі виші.
Лілія Гриневич: Якщо вони складають ЗНО, то можуть вступати у будь-який університет країни. Центри «Донбас – Україна» і центри «Крим – Україна» розташовані по всій Україні в різних областях. Ми намагалися брати університети у різних областях. Крім того, прийнятий закон у парламенті, що для випускників з Криму відкриваються університети, якщо вони не складають ЗНО, чотирьох південних областей, які розташовані ближче до Криму – Запорізька область, Херсонська, Миколаївська і Одеська.
– Дехто каже, що пільговиків зараз настільки багато, що важко іншим буде конкурувати з ними.
Лілія Гриневич: Ми не збільшували кількість пільговиків. Мова йде про квоту місць для дітей інвалідів, для мобілізованих військовослужбовців, діти загиблих. Ця квота місць не може становити більше, ніж 10% державного замовлення у даному вищому навчальному закладі. Ці 10% поставлені саме для того, щоб не сталося так, що ти приходиш, а там все зайнято тими, хто має право на квоту.
– Пане Громовий, на Вашу думку, один плюс і один мінус того, що Ви бачите у законопроекті про освіту?
Віктор Громовий: Один плюс, що ми відкриваємо вікно можливостей, щоб задіяти головний ресурс розвитку освіту. Головний ресурс розвитку освіти виражений у назві вашої радіостанції – це свобода. Щоб Авгієві стайні, які не чистилися 25 років пострадянської влади, а накопичувалися все ще в часи радянської, розчистити треба. Законопроект розширює певні рамки для всіх учасників освітнього процесу можливості вільного вибору, свободу творчості.
Мінус – у нас було два варіанти, тобто могли приймати цей закон на революційній хвилі у 2014 році і закласти революційні положення, будуючи освіту 21-го століття, ставлячи амбітну мету – зробити найкращу у світі систему освіти, створюючи групу прориву. Ми пішли шляхом створення компромісного варіанту і четвертий рік досягаємо компромісу. Ця компромісність – головний мінус.
Лілія Гриневич: Це не компроміс, а консенсус. Закон стосується різних груп. І ці групи деколи мають протилежні інтереси. Довелося шукати консенсуси по дуже важких питаннях. Наприклад, мовна стаття, фінансування освіти, рівень зарплати, система управління. Цей законопроект має багато новацій, які ще 5 років тому взагалі неможливо було б прийняти.
Найбільший виклик всієї реформи – що не було б написано в законі і який чудовий стандарт не запропонували б, якщо вчителі не будуть здатні імплементувати, не будуть зразком поведінки, хочуть навчати дітей... Ми пропонуємо в законі добровільну зовнішню сертифікацію. Якщо вона себе в законі виправдає, ми її зробимо обов’язковою для всіх. Зовнішня незалежна сертифікація вчителів може подолати корупційну схему атестацій. Нам потрібні агенти змін, бо сертифікація буде спрямована на виявлення, чи вчителі володіють методиками компетентнісного навчання.
Джерело – Вгору
