З початком змін у правоохоронних органах України все активніше втілюється запозичена в зарубіжних копів ідеологія "Community Policing" – поліцейської діяльності, орієнтованої на громаду.
Однак реальна потреба комунікації української поліцейської системи із суспільством виходить за межі традиційного бачення цієї філософії, як безпосереднього зближення з громадою через роботу патрульних та дільничних поліцейських. У спотворених суспільно-політичних умовах України, де в уяві громадськості панує негативна думка про силові структури, відновлення довіри неможливо здійснити лише зусиллями патрульних.
Це має бути системний крок назустріч людям.
Тобто – повна відкритість як функціонування правоохоронних органів у цілому, так і відкритість життя і діяльності кожного окремого поліцейського.
Насправді це навіть важко уявити.
Адже десятиліттями формувалася стриманість, обмеженість у комунікації людей, приналежних до охоронно-каральних органів. На це були свої об'єктивні причини.
Однак в епоху інформаційної революції така закритість швидше викликає підозру, аніж розуміння чи повагу. Натомість невміння презентувати, а швидше нерозуміння цінностей, якими варто ділитися назагал, зокрема через соціальні мережі, – призводить до оберненого ефекту: критики, а то й глузування від громадян.
Відтак, постає важливе завдання: не відмовляючись від традиційної ідеології "Community Policing", розширити її межі від структури правоохоронних органів та її керівництва у цілому, до особи окремого поліцейського.
При цьому кожен, вступивши на службу до поліції, повинен розуміти, що це не лише професія. Це стиль життя, яким він має подавати приклад всім іншим, висвітлювати свою діяльність правильно і толерантно, бути відкритим до спілкування. У якійсь мірі, це елемент превентивної роботи – бути гідним громадянином, захисником і фахівцем. Бути поліцейським.
З огляду на діяльність усієї структури правоохоронних органів, зокрема Національної поліції України, добитися схвальної уваги громадськості у значній мірі можливо, використовуючи сучасні інформаційні технології.
Сьогодні світ все більше й більше поринає у віртуальну комунікацію. Інтернет стає тією силою, що керує розумом і настроями людства. Уміння користуватися цими засобами дає великі переваги всім: і тим, хто відкриває свої дані, і тим, то ними користується.
Національна поліція, як важливий елемент державотворення, аж ніяк не має відставати у цьому плані.
Варто зауважити, що негативне ставлення суспільства до поліції в Україні багато у чому залежить від інформації, яка оприлюднюється у ЗМІ та від недосконалості презентації результатів роботи поліції.
Сьогодні не достатньо просто гарних новин. Громадськість не готова сприймати позитивні результати. І це буде проблематично завжди.
Адже робота у поліції – це не клуб і не вечірка, де всім радісно. Вона пов'язана з людськими трагедіями. І ким би ви не були – постраждалим чи порушником – приємних спогадів від спілкуванням з поліцейськими годі чекати. Тому поліція має сама знаходити шляхи і способи донесення до суспільства інформації про стан злочинності та результати своєї роботи.
ЗМІ – це потужний механізм спілкування з громадою. Вони можуть допомогти в оприлюдненні проблем суспільства та можливих рішень, суттєво вплинути на громадське сприйняття поліції та коригувати рівень страху перед злочинністю.
Але для цього ЗМІ постійно повинні мати вичерпну і своєчасну статистичну інформацію, яку вони зможуть аналізувати, інтерпретувати, побачити під новим кутом зору, а, у цілому, зробити велику послугу для поліції та суспільства, віднаходячи приховані проблеми та тенденції, які краще присікти на стадії зародження.
Сучасні технології дозволяють створити інтернет-ресурси, за допомогою яких можна швидко, якісно і у зручній формі отримати будь-яку інформацію. Однак технічні можливості це ще не все: має бут контент – наповнення точною і своєчасною інформацією.
Що варто зробити:
1. Налагодити чітку систему збору інформації за ієрархічним принципом у розрізі багатьох ознак з обов'язковим електронним документообігом. Паперова звітність вже в минулому. Мають бути програми, які комунікуватимуть за територіальним та структурним принципом.
2. Оперативна обробка статистичних даних – для цього варто визначитися з інформацією, яка оприлюднюватиметься, коли та в якому вигляді це здійснюватиметься.
3. Використання комп'ютерних технологій для інтерактивної презентації статистичних даних у доступному вигляді й на високому естетичному рівні.
4. Оприлюднення інформації має бути якомога повним. У минулому ті часи, коли задля спокою громадян чи з якихось інших причин приховувалася справжня криміногенна ситуація. Сьогодні дані мають бути відкритими для журналістів, громадян, вітчизняних організацій та установ та міжнародної спільноти.
Що це дає.
І. Суспільство має знати, у якому світі воно живе, і розуміти, що все не так чудово і прекрасно, як видається. Що поліція не проїдає гроші платників податків – а працює для забезпечення спокою громадян. Лише поінформованість дозволить аргументувати справді необхідність у взаємодії поліції та громади, а не лише породжувати критику.
ІІ. Відкритість даних сприятиме збільшенню довіри до поліції, формуванню думки, що не всі вчинки є безкарними і, відповідно, страх скоєння злочину.
ІІІ. В усьому світі питання "Community Policing" – взаємодії поліції і суспільства – є важливим і складним. Адекватна презентація роботи Національної поліції дозволить привернути увагу міжнародної спільноти до структури, що дійсно працює, є відкритою, прагне до удосконалення і готова до широкої співпраці.
І, на завершення.
В усій системі збору і презентації інформаційних даних, варто пам'ятати про людей і людський фактор. Розбіжності між тим, що презентується і тим, що є у дійсності – перший крок до краху всіх зусиль.
Джерело – Вгору
