15-го жовтня 1959 року з життя пішов український політичний діяч, один з чільних ідеологів і теоретиків українського націоналістичного руху XX століття, після розколу Організації українських націоналістів — голова Проводу ОУН-Б Степан Бандера.
Постать Бандери й до сьогодні оповита багатьма легендами і чутками. Хтось називає його героєм, хтось запеклим націоналістом, хтось зрадником і терористом. Однак без сумніву можна сказати, що діяльність Бандери стала важливою частиною українського національно-визвольного руху 20-го століття, а його ім’я – одним із символів України.
Мало хто знає, та практично всі члени сім’ї Степана Бандери загинули під час війни або побували в концтаборах. Молодший брат Богдан був застрілений у 1942 чи 1943 роках. Інших двох братів – Олександра і Василя у 1942 році вбили наглядачі у концтаборі Аушвіц. Батька Бандери, священик Андрій Бандера, після численних катувань був засуджений радянською владою до розстрілу. Сестер- Оксану та Марту-Марію було заарештовано у 1941 році і заслано до Сибіру, де одна з них померла.
З самого дитинства Бандера мав дуже погане здоров’я — через ревматизм суглобів йому часто відмовляли ноги, бували дні, коли він і взагалі не міг ходити. Те, що Степан з часом зумів долати різні незгоди в житті, серед яких в’язниці та концентраційні табори, — ніщо інше, як заслуга сили волі, яку він виховував у собі.
У студентські роки брав активну участь в організованому українському національному житті. Був членом українського товариства студентів політехніки «Основа» та членом управи Кружка студентів-рільників.
Історія твердить, під керівництвом Бандери ОУН відходить від експропріаційних акцій і починає серію каральних акцій проти представників польської окупаційної влади. У цей період ОУНівцями було здійснено три політичних вбивства, що отримали значний розголос: убивство шкільного куратора Гадомського, звинувачуваного у нищенні поляками українського шкільництва та полонізації; убивство Олексія Майлова, секретаря консульства СРСР у Львові, який був одночасно агентом ГПУ при НКВС — як протест проти Голодомору в Україні; та убивство Броніслава Перацького, міністра внутрішніх справ Польщі, за керівництва якого польська влада провела криваві акції «пацифікації» (умиротворення) українців.
14 червня 1934 року, за день до убивства Броніслава Перацького Бандеру заарештувала, а потім ув’язнила польська поліція і він перебував під слідством у в’язницях Львова,Кракова й Варшави до кінця 1935 року.
Активно проявляє себе як націоналіст і патріот Бандера і в роки Другої світової.
Повоєнні роки були дуже напруженими для Степана Бандери, його дружини та дітей, адже радянські спецслужби полювали не лише за провідником національного руху, а й за його дітьми. Наприклад, до 1948 року сім’я шість разів змінюватиме місця проживання: Берлін, Інсбрук, Зеєфельд, Мюнхен, Гільдесгайм, Штарнберг.
15 жовтня 1959 року Степана Бандеру в під’їзді власного будинку вбив агент КДБ Богдан Сташинський. Його зброєю був пістолет-шприц із синильною кислотою.
Пам’ять великого українця вшанована по усьому світі. Зокрема, є 6 музеїв Степана Бандери, один з яких в Лондоні. На честь патріота названий проспект у Тернополі та вулиці у Львові, Луцьку, Дубровиці, Рівному, Коломиї, Івано-Франківську, Червонограді, Дрогобичі, Стрию, Долині, Калуші, Ковелі, Володимирі-Волинському, Городенці, Ізяславі та в інших населених пунктах. Також у столиці Чечні – Грозному – на початку незалежності була вулиця Степана Бандери.
«Степан Бандера у свій час висунув три ставлення до не українців. Воно дуже просте. Є побратимське — для тих, хто разом з нами бореться за Україну незалежно від національності. Є толерантне — до тих людей, які живуть на тій землі, не протидіють нашій боротьбі, тому ми до них ставимось нормально, в Україні всім місця вистачить. Третя — ворожа, до тих, хто протидіє національно-визвольній боротьбі українського народу, а це в будь-якій державі, будь-який народ саме такі позиції і має», – каже про Бандеру Дмитро Ярош.
Сам Бандера вважав, що без власної держави, без визволення, отже і без визвольної боротьби, Україна не може мати ані свободи, ані добробуту, ані якої-небудь тіні демократії.
Дивись.info з нагоди річниці смерті провідника українського націоналізму підготувала добірку найвідоміших цитат Степана Бандери:
♦Революційне змагання — це національна боротьба в площині духовності, культури, боротьба суспільно-політична й мілітарна, за повне знищення існуючого стану, його змісту й за побудову цілком нового, під кожним оглядом кращого стану, який відповідає потребам і бажанням українського народу
♦ Чистий, незаплямлений крутійствами й компромісами зі злом український націоналізм вийде переможцем з важкого, але величного змагання проти сатанічної большевицької Москви. Він переможе, бо в ньому велика Правда української нації, згідно з Божими законами, життя народів і людей у свободі й справедливості.
♦В нас тепер є один основний принцип, одна головна мета — Суверенна Соборна Українська Держава. До неї йдемо неухильно. А шлях наш — це шлях революційної визвольної боротьби. Він у нас єдиний тому, що він єдино певний, і єдино можливий.
♦Віра найбільше скріплює сили душі. Через правдиву й глибоку віру в Бога, Спасителя, кожна людина й цілий народ мають змогу безупинно черпати з вічно живого джерела стільки сили, скільки їхня душа спроможна сприйняти
♦З москалями нема спільної мови
Джерело – Вгору
