Економічна ситуація у країні з кожним днем стає все “веселішою”. У чому полягають жарти, навіть пояснювати не треба. Так зване підвищення заробітної плати та пенсій – чергове знущання над громадянами. Якісь незначні відсотки, що у перерахунку на “живі гроші” – копійки. А тарифи при цьому зростають у рази. Та й це не найгірше. Відсутність робочих місць – ось головна проблема сучасної Херсонщини. І ніякі старт-апи не рятують. Особливо вчорашніх школярів.
Розгалужена мережа професійно-технічних училищ давала хоч якийсь шанс школяреві отримати робітничу професію, а разом із нею і можливість знайти пристойно оплачувану роботу. Та керівництву країни це виявилось нецікавим. На словах вони переймаються долею молоді, турбуються про її конкурентоспроможність на ринку праці. А на ділі?
Наприкінці 2015 року, коли приймали Бюджет-2016, одним із пунктів було передбачено передати фінансування держаних професійно-технічних навчальних закладів на місцевий рівень. Ще тоді обласне управління освіти і науки ХОДА зверталось з проханням переглянути цю статтю Бюджету і не допустити розвалу системи ПТНЗ. Та ніхто не звернув на це уваги. Навіть коли уже підняли ґвалт по всій Україні, не схаменулися.
Спитаєте, чого? Та усе прозоро. Бюджетна видаткова частина рахується в абсолютних цифрах. Є 200 (умовно) ПТНЗ, на їх утримання потрібно 200 мільйонів. А у бюджеті вільних коштів лише 100. Де взяти решту? А нехай на місцях голову сушать. Хотіли ж децентралізації?
Сама ідея децентралізації має сенс, коли громада сама має вирішувати, як і на які потреби витрачати кошти. І ніхто не проти утримувати потрібні регіону профтехучилища – це ж для наших дітей, це ж їх майбутнє. Та питання не в доцільності, а безглуздому поспіхові, без найменшої спроби спочатку вивчити ситуацію на місцях, а вже потім рубати з плеча.
Через нестачу коштів близько 100 навчальних закладів професійно-технічної освіти опинились на межі закриття або ж оптимізації. У Херсонській області ситуація не найгірша, але все ж критична. По-перше, не всі ПТНЗ потрапляють під кабмінівський секвестр. Частина регіональних училищ і так фінансувалася з місцевих бюджетів, бо вони не належать до так званих державних навчальних закладів). Гірше доводиться саме їм. І особливо тим, що працюють у сільських районах. 3 ПТНЗ у Бериславському, Генічеському та Каховському районах можуть зникнути. Зараз триває боротьба за їх хоча б оптимізацію. Хоча державна виконавча влада не має жодного бажання допомогти зберегти мережу і наполягає на ліквідації непотрібних (на думку можновладців) навчальних закладів. Мовляв, випускають не ті професії, дають не той рівень освіти. Але ж яка професія потрібна у селі? Тракторист, слюсар, кухар, комбайнер. Ну, так їх і готують у цих ПТНЗ. Та тільки місцеві бюджети не спроможні самотужки покривати всі витрати на утримання закладу. Вони просто не були готові до такого “подарунку” долі. Як виявилося, не готова і херсонська влада, яка наполягає на закриті одного з училищ, що знаходяться у місті. Мовляв, не такі вже й актуальні професії. Тож і кошти витрачати не варто. Та ще й невідомо, на кого. Так один із чиновників міста (має стосунок до освіти) висловився з приводу доцільності фінансування херсонських ПТНЗ з міського бюджету: “Навіщо нам учити не міських дітей? У вас контингент сільський, ми за них платити не будемо, закривайте ПТУ”. На жаль, ця промова не була зафіксована на диктофон, тож прізвище й не називаю, хоча була свідком цієї малоприємної картини “державницького розуму”.
Невже ми, як у давні дикі часи, будемо ділити дітей на своїх і чужих. Ці – херсонські, будемо за них платити, а ті – чужі, хай там у себе і сидять без освіти.
З коштами для ПТНЗ, дійсно, геть кепсько. Загалом на всі профтехучилища області, а їх 26, і дефіцит бюджету на їх утримання складає 30 мільйонів гривень. Не вистачає грошей на зароплати, стипендії, оплату комунальних послуг. А попереду новий навчальний рік, набір учнів. Чи матимуть діти з малозабезпечених сімей, діти, позбавлені батьківського піклування, діти-сироти змогу отримати професію? Вони ж є основним контингентом ПТНЗ. То про яку турботу про майбутнє та конкурентоспроможність на ринку праці йдеться? Як гірко жартують самі керівники профтехучилищ: закриємо училища – відкриємо нові тюрми. Не буде де вчитись, підуть красти. Обласне управління поки бореться за мережу, шукає шляхи і гранти. А Міністерство освіти мовчить. Бо ж освітою тепер керує не здоровий глузд, а Міністерство фінансів та абсолютні цифри.
Джерело – Вгору
