Тепер у Никифора Маркова водяні квіти ростуть скрізь: і на глибині, і при березі. Він не сіє їх, а розмножує. А допомагають йому ондатри. Відколи заселив їх, німфеї швидко почали відвойовувати нові території на водяному плесі.
“Секрет простий, – пояснює Никифор. – Гризуни переполовинюють стебло латаття. Рослина поволі мігрує до берега, а там, контактуючи з мулом, вкорінюється. От і все. Опісля акуратно викопую і в десятилітровий пластиковий контейнер. Такий відсадок лілії коштує понад 100 гривень. Тож протягом сезону від однієї лілії маю три саджанці. Тобто – щонайменше 300 гривень”.
Невеличка водойма нагадує казку: ніби хтоcь насіяв різнокольорових німфей. Сніжно-білі, рожеві, червоні, жовті, бузкові, кремові. “Правда ж, гарно? – пан Марков не приховує свого задоволення. – Латаття починає пробуджуватись із середини весни й квітуює аж до жовтня. До слова, насіння сортового латаття проростає дуже погано. Що я роблю? Насипаю у ємність піску, приблизно на три сантиметри, акуратно вдавлюю насінину й заливаю водою – рівень її має бути вищим сантиметрів на чотири. Паросток зазвичай з’являється на 6-12 день”.
Ця болотиста місцевість дісталася Никифору випадково – під час розподілу земельних ділянок. Всі думали, що газда відмовиться: хіба тут щось ростиме?! А він перетворив її на рай для латаття. “Невже хтось купує таку екзотику? – дивуюся. – Популярні троянди, жоржини, піони”.
“Німфеї, – відповідає співрозмовник, – купують переважно власники садиб, які хочуть створити біля свого будинку неземну красу. На Заході, особливо в Голландії, розведенням нових сортів німфей займаються багато спеціалізованих фірм. Я ознайомився з їхнім досвідом, адаптував до наших умов і навіть удосконалив. Як? Дуже просто. Імпортний посадковий матеріал, зазвичай, розквітає на другий чи навіть на третій рік. А мій – того ж літа. Чому? Бо продаю водяні лілії вже зі сформованим бутоном”.
Сусіди називають Никифора професором. Мовляв, про латаття знає стільки, що годі й переслухати. Не повірите, але він навчився вкорінювати водяні рослини навіть за допомогою стресу. “Так, – усміхається співозмовник, – є такий спосіб. Майбутні відсадки після штучного відоокремлення від сформованої німфеї не висаджую у грунт, а залишаю у воді приблизно днів на десять. Тоді вони швидше і краще приживаються, відтак раніше зацвітають – стрес стимулює рослину, і вона максимально активізує свої сили. Зараз, до речі, роблю ще один експеримент: намагаюся адаптувати цю райську красу до міні-контейнерів із водою. Думаю, що невдовзі лілії можна буде вирощувати не тільки на болоті чи ставку, а будь-де. Навіть у приміщенні!"
Джерело – Вгору
