«Не буде нас – не буде країни. Молоді хлопці не повинні гинути. Мають воювати літні досвідчені люди».
Так вважав 54-річний розвідник із батальйону «Донбас» Анатолій Ніколенко з позивним «Карат». І саме цим пояснював своє рішення піти добровольцем в АТО. Воювати колишній афганець пішов у травні 2014 року несподівано для рідних і друзів.
Воював в батальйоні «Донбас». Звільняв Попасну та Лисичанськ. Із 13 серпня його взвод був направлений до Іловайська, де на той час точилися жорстокі бої.
Батальйон щоденно втрачав бійців, а 19 серпня в бою загинув командир взводу. Наступного дня восьмеро бійців вивозили тіло загиблого з Іловайська. Під час цього і потрапили в засідку.
Чотирьох бійців, які сиділи попереду, вбили одразу. Решта, разом із «Каратом», намагалися втекти. Однак супротивник переслідував. Хлопці чули російські військові команди, прозвучав наказ «добити» та «зачистити». Тоді «Карат», який отримав поранення в ногу, наказав побратимам залишити його, підпустив супротивника ближче та підірвав себе разом із ворогами. Завдяки цьому троє його товаришів, які бачили все на власні очі, залишилися живими. Вони змогли викликати допомогу, та вивезли тіла загиблих разом із «Каратом» додому.
Бойові друзі назвали на честь «Карата» бойову машину, яка сьогодні воює в АТО. А в 2015 році іменем харків’янина Анатолія Володимировича Ніколенка назвали одну з вулиць у Попасній. Його увічнили разом із кількома бійцями батальйону «Донбас», які звільняли це місто. Не забуваймо власних героїв і ми…
СЛАВА УКРАЇНІ!
Джерело – Вгору
