Лише двоє учасників російської програми "Герої Херсонщини" – місцеві жителі

Серед 12 учасників програми "Герої Херсонщини", яка нібито готує учасників і ветеранів "СВО" до керівних посад в окупаційних адміністраціях, лише двоє можна вважати місцевими мешканцями.

Про це йдеться в розслідувані “Вгору” "Герої Херсонщини» майже без херсонців. Як Росія створює міф про «своїх» на чужій землі". 

Одним з учасників програми є Валерій Гаврилюк, який народився у Каховці на Херсонщині.

З Каховки він поїхав понад 30 років тому. За однією з версій, чоловік переїхав до Німеччини. Там нібито одружився і жив за кошти своєї жінки та її батька. Згодом він повернувся до окупованого міста і почав співпрацювати з окупантами. 

Можливо, він дійсно жив деякий час за кордоном, однак сам Гаврилюк розповідає, що до Москви переїхав у 2010-му. Після школи служив у радянській армії у спецпідрозділі (розвідка). На початку так званої "СВО" добровольцем пішов до військкомату, служив близько року та воював на боці Росії на Сватово-Куп’янському напрямку. Після того як отримав поранення, його начебто "направили на роботу в Херсонську область".

За даними Миротворця, Валерій Гаврилюк жив у Москві і був радником гендиректора ПКФ "Реміз-99", яка випускає продукцію переважно для підприємств нафтогазової галузі (згадок про цю діяльність на сайті фірми не залишилось).

У червні 2023 року він став заступником гауляйтера Каховки Павла Філіпчука. З квітня 2024 року згадки про нього як першого заступника голови окупаційної адміністрації Каховки зникли. Потім він став заступником голови "Івановського округу", з цієї посади він "стартував" у "Герої Херсонщини".

Відомо, що у вересні 2023 року Гаврилюк балотувався від "Єдиної Росії" до каховського "совєта дєпутатов", проте обраним не був. Однак в окупаційних пабліках досі повідомляють, що він постійно проводить прийом громадян саме як чинний депутат.

Ще один учасник, Артур Канцир, родом із селища Зеленівка Херсонської області. У 2012–2013 роках він брав участь у проросійських акціях у Херсоні. Після закінчення школи, у 2014 році, Артур Канцир переїхав до Саратова та вступив до Поволзького інституту управління ім. Столипіна. Того ж року пішов воювати на стороні проросійських бойовиків у Луганській області та приєднався до неонацистського угруповання «Русич», сформованого з радикальних російських ультранаціоналістів.

У 2015 році Артур Канцир у складі ДРГ підірвався на міні в районі Станиці Луганської. Із семи бойовиків вижив лише він, після чого втік до Росії. Після повернення з війни продовжував активну діяльність у середовищах, що займаються пропагандистською та ідеологічною роботою.

У 2024 році він звернувся до Ленінського районного суду Краснодара. У позові стверджував, що з травня по листопад 2022 року проживав у Зеленівці під Херсоном і був змушений виїхати «через бойові дії». Програвши суд, подав апеляцію до підконтрольного окупаційній владі "Верховного суду Республіки Крим". З його позовів відомо, що у 2022 році він навчався у Саратовському державному університеті, після початку повномасштабного вторгнення повернувся до рідної Зеленівки та жив там з травня по листопад 2022 року.

Під час окупації Херсона служив у створеному росіянами "ГУ МВС по Херсонській області", у підрозділі з контролю за обігом наркотиків ("група Гром"). Після служби Канцир переїхав до Росії.

Згодом, коли РФ створила незаконний регіональний парламент, він очолив секретаріат голови окупаційної Херсонської обласної думи.

"І хоча назва програми створює враження, що йдеться про жителів Херсонщини, насправді семеро учасників – громадяни Росії, троє – кримчани, які також мають російські паспорти і проросійські погляди", – зазначено в матеріалі.

• Раніше окупаційний глава Херсонщини Володимир Сальдо заявив про запуск “регіональної програми для діючих російських військовослужбовців та ветеранів СВО”. За словами заступника директора  Центру близькосхідних досліджень  Сергія Данилова, це свідчить про те, що масштаб призову на окупованих територіях весною 2025 року збільшиться. Також зросте тиск на місцеве населення.