Через три місяці після того, як волонтера з Херсона, 48-річного Антона Кушніра вбили, його дружина Людмила отримала з його поштової скриньки відкладеного листа для неї.
Про це вона розповіла журналістам Укрінформу.
Антон Кушнір загинув 16 травня 2022 року, коли вивозив людей із окупованої Херсонщини – у нього поцілив російський снайпер. Рештки волонтера знайшли лише після деокупації правобережжя області, і тільки у лютому 2025 року відбулася кремація.
Він народився 29 червня 1974 року в селищі Сонячному Хабаровського краю Росії. Після школи навчався в Інституті прикордонних військ у Хабаровську. Недовго служив. А потім випадково приїхав в Нову Каховку – допомагав перевозити речі.
“На Херсонщині йому сподобалося: він побачив наше море, фрукти, чого не було на Далекому Сході. І все – залишився, в Росію більше не повернувся. Це було спонтанне рішення”, – каже дружина.
Антон і Людмила познайомилися в Херсоні у 1999-му. Знайомство було стрімким – він одразу підійшов до неї, і невдовзі вони стали жити разом. У 2001 році одружилися.
Антон Кушнір працював на радіо, менеджером у рекламному агентстві. До 2014 року своє рекламне агентство в Сімферополі, потім займався автомобільним бізнесом.
У родині четверо дітей: 24-річна Уляна, 20-річна Ольга, 13-річний Федір та 11-річна Віра.
“Всі плани і мрії зупинилися 24 лютого 2022 року. Напередодні, 23 лютого, Антон виїхав у Київ, де йому мали оперувати травмоване коліно. Зранку, зрозумівши, що сталося, одразу знайшов людину з авто і повернувся в Херсон. Об’єднав сусідів: близько 20 чоловіків почали чергування, стежили за порядком у своєму кварталі, захищали людей від мародерів та злочинців. А вже з 26 лютого взявся за волонтерство – адже в місті виникли проблеми з їжею, ліками”, – розповіла Людмила.
За словами Людмили, дітей вивезли до старшої доньки в Грузію, а подружжя повернулося в Херсон. Пізніше російські окупанти затримали Антона. Декілька годин його не було. Коли він повернувся, нічого не розповідав. І вже потім, коли його розстріляли, вона дізналася, що йому пропонували співпрацю.
Дружина згадує, 16 травня, Антон прокинувся дуже рано, о 4 ранку. Вже о п'ятій поїхав забирати тих, кого мав вивозити, але жодна людина не прийшла, забирати не було кого, хоча черга на виїзд була дуже велика. Людмила припускає, шо людей налякали оті чутки, що не можна виїжджати. Здавалося, усе йшло до того, що не треба в цей день рушати. Але Антон уперся. Вирішила виїжджати двоюрідна сестра, і він її забрав. Також по дорозі забрали ще одну жінку з двома дітьми, які виїжджали з лівого берега. У черзі мав першим їхати автобус, але рушив волонтер і тоді вистрелив снайпер.
“О восьмій вечора до мене зайшли всі ці люди, які їхали з Антоном: сестра, волонтер Сергій, – і повідомили, що сталося. Перші пів години я сиділа – не могла повірити. А тоді вирішила їхати в комендатуру російську, яка тоді розташовувалася в апеляційному суді. Адже Антона розстріляли, а тіло і машина лишилися там на місці – російські військові не дали їх забрати, мовляв, місце злочину і нічого не можна рухати”, – додала Людмила.
Пізніше друзі родини навіть знайшли російських військових, які за хабар погодилися спробувати відтягти авто з тілом туди, звідки їх зможуть забрати, проте нічого у них не вийшло.
Після деокупації правобережжя Херсонщини викликають у відділення поліції у Хусті, беруть ДНК-тест, відправляють у Миколаїв. Виявилося, що в багажнику машини знайшли кістки, кому вони належать – невідомо, тому вирішили зробити експертизу. Її робили майже рік. І вже у травні 2024 року підтвердили: збіг – 99,9%.
“Я нічого не розумію, як таке може бути. Виходить, що після розстрілу його тіло поклали у багажник і машину підпалили, тому що кістки були обгорілі”, – каже Людмила.
Рештки приїхали до неї у жовтні 2024 року. Вона ще не вірила, тому поїхала у Львів, знову робити тест ДНК. Експертиза підтвердила вдруге – це Антон Кушнір.
“Останки забрала після підтвердження експертизи, сама відділила їх від сміття, яке було в надісланому пакеті разом із кістками. Мій адвокат допоміг мені організувати кремацію, вона відбулася у лютому 2025 року. І все. І до мене знову він приїхав в урні”, – поділилася дружина Антона Кушніра.
Джерело – Вгору