27 березня генеральний прокурор Ірина Венедіктова призначила двох нових заступників і розподілила обов'язки між підлеглими.
За п'ять місяців кураторства справи Трепаком був затриманий в Болгарії і екстрадований в Україну один з головних підозрюваних в організації вбивства Катерини Гандзюк - Левін. Слідство вийшло на фінішну пряму. Ми звернулися за коментарем до Віктора Трепака, який сьогодні подав у відставку.
Зокрема, у мене забрано курування діяльністю двох департаментів, – які здійснюють процесуальне керівництво у "справах Майдану", та у справах, які розслідуються слідчими СБУ.
Виходячи з положень Закону України "Про прокуратуру" та КПК України, вважаю, що такий перерозподіл повноважень є способом впливу на мене та втручання у здійснення мною повноважень прокурора. Тобто можна стверджувати про порушення гарантій незалежності прокурора, що прямо заборонено законом.
Справа в тому, що моя посада не є суто адміністративною – з нею пов'язаний цілий комплекс процесуальних повноважень, передбачених КПК України, що є невід'ємними від тих кримінальних проваджень, які я курував до сьогоднішнього ранку. А це, зокрема, "справи Майдану" та справа про вбивство Катерини Гандзюк.
Перерозподіл повноважень між заступниками Генерального прокурора унеможливлює подальше виконання мною вищевказаних процесуальних повноважень у таких справах, а отже означає моє фактичне усунення від них у повному обсязі.
Таким чином мене фактично відсторонено від усіх ключових справ, якими я займався до сьогодні. При чому моє фактичне відсторонення від "справи Гандзюк" відбулося тоді, коли у ній ми вийшли на фінішну пряму.
Твердження Генпрокурора І.Венедіктової про те, що при зміні моїх функціональних обов'язків за мною залишаються ті ключові справи, якими я займався, є просто словами. Адже виведення з моєї компетенції відповідних підрозділів позбавляє мене як заступника Генпрокурора процесуальних та організаційних можливостей належно організовувати розслідування цих справ. Таке рішення на нинішньому етапі розслідування цих справ вважаю не виправданим і не виваженим, оскільки це не сприятиме ефективному розслідуванню.
Відповідно до Закону України "Про прокуратуру" поза межами кримінального процесу Генеральний прокурор має право видавати письмові накази адміністративного характеру, які не можуть бути підставою для обмеження або порушення незалежності прокурорів під час виконання ними своїх повноважень. Саме тому я не сприймаю такий перерозподіл повноважень, що усуває мене від справ, за які я несу відповідальність перед суспільством. Ним також грубо порушено незалежність прокурора під час виконання мною службових повноважень. У зв'язку з цим мною подано рапорт про відставку.
Жодним чином не перебільшую своєї ролі і значення у розслідуванні цих справ, у т. ч. "справи Гандзюк". Група прокурорів у цій справі є компетентною і наполегливою. Як і група прокурорів у "справах Майдану". Але я добре знаю те, про що кажу. Зовсім не виключаю, що прокурорам, які наразі займаються розслідуванням цих справ, просто не дадуть працювати так, як у них потрібно працювати.
"Справа Гандзюк" – дуже не проста справа. Ми впритул наблизились до її повного розкриття і встановлення замовників. Але складається враження, що справжній результат окремих осіб не цікавить.
Мене можуть запитати, чому я не пішов з посади відразу після звільнення Руслана Рябошапки, який і запросив мене на роботу до Генпрокуратури. Не подав тоді у відставку, бо вважав за правильне і за обов'язок завершити ряд ключових справ, передусім "справу Гандзюк". Бо керівники прокуратури змінюються, а справи "висять". Було сподівання, що новий Генпрокурор (хто б він не був, а вже тоді було зрозуміло, хто ним стане) по справжньому перейметься долею цих справ. Таким чином один з основних принципів – послідовність у діяльності державних органів буде дотримано. Але дива не сталося – сьогодні це стало однозначно очевидним.
Передбачаю й інше: розпочата з такими складнощами реформа прокуратури, яка вперше за весь час незалежності України запровадила її кадрове очищення і кардинальну зміну принципів роботи, буде припинена. А це означатиме, що все повернеться до попередньої практики, до схем і "вирішення питань". На превеликий жаль, є всі підстави говорити про втрачені можливості для утвердження в Україні нової за суттю прокуратури.
Ясно усвідомлюючи відповідальність за свої зобов'язання, будучи послідовним у роботі, цей вчинок – ніяк не прояв слабкості.
Іду, бо залишатися немає жодного сенсу. Робити, як потрібно для держави і як можу, – не дадуть. А робити, як комусь треба і для когось особисто, – не хочу і не буду.
Шкода, що через певні обставини не можу виправдати надій, які на мене покладало суспільство, родини потерпілих та, свого часу, Президент".
Джерело – Вгору