Земельна реформа, яку взялася проводити в Україні команда президента Володимира Зеленського, поки ще викликає нерозуміння у значної частини населення, породжує страхи і міфи. Водночас багато її нюансів залишаються нерозкритими.
Сайт "Сьогодні" попросив розповісти про ситуацію на ринку сільськогосподарської землі і плановані зміни уповноваженого президента з питань землі Романа Лещенка.
- Романе Миколайовичу, посаду уповноваженого президента з питань земельних відносин – нова для України. Розкажіть, що входить у ваші обов'язки і які є повноваження?
- Посада уповноваженого – позаштатна, я не держслужбовець. За родом діяльності я – аграрій, виробник товарної сільгосппродукції, працюю в Черкаській області. До вас на інтерв'ю приїхав з молочної ферми, де ми зараз проводимо реконструкцію. Тому можу сказати, що у мене прямий контакт і з людьми, і з підприємствами галузі. І, заступаючи на посаду, я сказав президенту, що мені важливо не втратити цих зв'язків, у мене немає амбіцій мати ранг держслужбовця.
Земельна реформа – один з важливих пунктів президентської програми, яку він має намір реалізувати за 5 років. Завдання земельної реформи одне: навести порядок в земельних питаннях. У розумінні президента, щоб якісно її провести, потрібно мати в складі команди відповідальну особу і відповідну структуру. Так і з'явилася посаду уповноваженого з питань землі. Моє завдання – від імені президента реалізовувати поставлені завдання, захищати інтереси фізичних і юридичних осіб, постійно моніторити ситуацію в рамках реформи і працювати над поліпшенням державної політики в цій сфері.
Також дуже важлива комунікаційна функція, без будь-яких посередників на рівні законодавчої і виконавчої влади. Президент хоче мати прямий альтернативний канал зв'язку з народом, хоче мати інформацію не через призму звітів уряду та інших державних інститутів, а таку, яка відображає загальну і, найголовніше, чесну картину, щоб ухвалювати рішення, які потрібні людям зараз.
Призначивши мене уповноваженим саме із земельних питань, президент доручив об'їхати всю країну, зустрітися з фермерами, профільними асоціаціями. На сьогодні ми об'їхали вже 17 областей, з представниками інших спілкувалися в режимі відеозв'язку. Це зарекомендувало себе ефективно. Після поїздки до кожного регіону я готував для президента звіти, в яких повідомив про реальну ситуацію, про те, що найбільше хвилює українців.
- У власників землі є цілий перелік страхів, пов'язаних із земельною реформою. Які міфи про земельну реформу вам доводилося чути особливо часто?
- Якщо говорити про жителів сільської місцевості, то вони особливо переживають, що прийдуть іноземці і заберуть у них землі. Це внутрішня, ментальна фобія багатьох людей, яка формувалася протягом багатьох років. Не останню роль в цьому зіграла радянська влада. Наприклад, моя бабуся, яка свого часу пережила Голодомор, до кінця свого життя зберігала на горищі, в спеціальному ящику, сухарі і соняшникову олію. І вона все життя боялася, що до неї прийдуть і відберуть землю. Не куплять, а відберуть! Такі психологічні рани кочували з покоління в покоління.
Але ці страхи не мають під собою підстав! Земельна реформа дає власнику паю повноцінне право не тільки володіти нею, а й розпоряджатися. Причому, щоб передати землю у спадок родичу, не треба вмирати. Людина буде вільною у праві розпоряджатися своєю землею.
Проте, такі настрої в суспільстві президент сприйняв дуже чутливо. Тому було прийнято рішення, що питання про те, чи отримають іноземці право купувати землю, вирішиться тільки на референдумі.
Другий міф, який турбує багатьох українців, – те, що землю скуповуватимуть сотнями і тисячами гектарів по всіх селах. Але юридично консолідація ділянок в одних руках – це занадто складно. Поясню, чому. На одному полі площею в 100 гектарів ділянками володіють, як правило, 30-40 осіб. Щоб консолідувати одне поле, потрібно зробити нотаріальні угоди купівлі-продажу з усіма власниками. І якщо скупник не домовиться навіть з десятьма з них, процес купівлі не відбудеться. Тому що куплені ділянки, найімовірніше, не межуватимуть між собою, і робота великогабаритної техніки на такому полі стане технологічно неефективною.
До речі, користуючись нагодою, я звертаюся до всіх власників паїв: не поспішайте продавати їх! Земля безцінна. Світовий досвід показує, що після проведення земельної реформи ціни на землю починали зростати в геометричній прогресії. Україна є одним з ключових балансоутримувачів чорноземів, в світі таких ґрунтів дуже мало. З кожним роком ця земля тільки дорожчатиме. Це краще будь-якого банківського депозиту!
Наступний міф – що землю скуповуватимуть банки і потім у них ніхто її не зможе забрати. Розвінчаю і цей міф. У законі записано, що банк може вилучити землю, якщо вона була віддана в заставу під кредит. Але також в законі записано, що, якщо земля перейшла до банку в рахунок непогашеного кредиту, він повинен зробити відчуження цієї землі протягом двох років через аукціон. Також важливо розуміти, що банк не буде ні оператором на ринку, ні ефективним власником, оскільки не є сільгосппідприємством. До того ж банк буде сам зацікавлений швидше відчужувати землю через аукціон, щоб отримати компенсацію за понесені збитки через неповернений кредит.
Четвертий міф такий: всю землю скуплять моментально. Але соцопитування свідчать, що продати свою землю хочуть лише 3-6% власників паїв, інші не поспішають. До того ж більшість тих, хто хотів продати свою землю, вже зробили це за допомогою різних схем.
Ще один дуже популярний міф – нібито тих, хто орендує зараз землю, після реформи виженуть з цієї землі. Спростовую: в законі є таке поняття, як інститут пріоритетного права. Причому ми продублюємо це в декількох законодавчих актах. Пріоритетне право отримує саме орендар. Причому жодна зміна власника не призводить до припинення договору оренди. За жодних обставин.
Не менш популярний міф – мовляв, при впровадженні ринку землі процвітатиме рейдерство. Але рейдерство, навпаки, процвітало саме тоді, коли право власності було невизначеним, коли документи були паперовими. Антирейдерський пакет реформи кардинально все це змінить. Він означатиме захист орендаря і власника землі, кримінальну відповідальність за рейдерські дії, нотаріальну форму угод, переведення паперових реєстрів в електронні протягом року.
- Скільки взагалі законопроєктів має бути прийнято в рамках земельної реформи? І досвід яких країн ви використовували при її розробці?
- Йдеться про реальне і комплексне розв'язання питань. Президент не втомлюється повторювати, що реформа не реалізується за місяць, за два чи за півроку. Це живий організм, живий процес, який по ходу доопрацьовуватиметься. Сьогодні в рамках земельної реформи йдеться про 10 базових законів, які ми повинні до кінця року ухвалити, щоб закласти інституційну нову основу під всі земельні правовідносини. Це дозволить запустити процес в правильне русло. А потім моніторитимемо, як проходить процес впровадження, і оперативно допрацьовуватимемо і вдосконалюватимемо нормативну базу.
Ми не копіюємо, але багато в чому аналізуємо досвід Польщі. Хоча Польща спочатку правильно розподілила землі між людьми. Не так, як було в СРСР, коли людина три дні відпрацювала в колгоспі і отримала пай, а ті, хто пропрацював все життя, але помер раніше, не отримали нічого. Це несправедливо.
Так ось, в Польщі земельна реформа триває вже понад 15 років. І, незважаючи на це, поляки продовжують її допрацьовувати. І, до речі, дуже оперативно реагують на зміни і спекуляції на ринку землі.
І у нас ця реформа триватиме досить довго. Тому що у величезній країні, де 42 млн га сільськогосподарської землі, не можна обмежитися одним пакетом законодавчих ініціатив. З огляду на те, наскільки масштабною і комплексною повинна бути ця реформа, ми допускаємо, що можуть бути якісь неточності, недосконалості, які ми допрацьовуватимемо вже у процесі.
Звичайно, ідеально всі закони ми не випишемо. Але ми не сприймаємо риторику, коли нам кажуть: давайте спочатку все приймемо, а тільки потім запускатимемо. Це "давайте приймемо все" триває вже 20 років. зараз ось діє мораторій на продаж землі, і який результат – державні землі стрімко виводяться з державної власності, емфітевзиси вийшли на небачений рівень, квазіринок існує через механізми тіньових схем відчуження української землі.
Джерело – Вгору