"Лісова пісня" — це 75 хвилин неймовірної битви хаосу й гармонії, експресивна зустріч кохання та страждання.
У сюїті піаністка Катерина Зяблюк талановито охоплює велике коло жанрів від авангарду та джазу до етно-медитацій і це робить твір надзвичайною подією в українській музиці", — пише музичний критик Ігор Панасов, 44 роки.
14 вересня у київському закладі "32 Джаз клуб" 19-річна Катерина Зяблюк разом з українськими та польськими музикантами зіграє музику драми-феєрії Лесі Українки "Лісова пісня". Твір має додаток — список мелодій, які виконує один із головних героїв — Лукаш. Увесь музичний матеріал Леся Українка назбирала в Поліссі.
— Моя бабуся була етнологом, — розповідає Катерина Зяблюк в інтерв'ю Ігореві Панасову. — У неї на диктофоні зафіксовано багато обрядів, звичаїв, пісень. Частку цього матеріалу я обробила — той, що пов'язаний із Поліссям насамперед. Адже саме музика цього регіону стала базовою для "Лісової пісні". І після цього я перечитала драму-феєрію Лесі Українки вже іншими очима.
У сопілкаря Лукаша є 24 мелодії, пронумеровані в поемі. Й усі їх я використовую саме в ті моменти, коли ці композиції з'являються за сюжетом.
До цього я займалася джазом, вчилася гри на фортепіано. І лише останні три роки народна музика стала частиною мого життя. Але я робила це не з нуля, бо в мене були спогади про бабусю. Десь усередині мене ця музика лунала й раніше, тому що я її чула в дитинстві.
"Лісова пісня" для мене насамперед це історія боротьби, глобального конфлікту двох світів — міфічного та реального з його побутовими питаннями і жорстокими обставинами. Мавка — чисте кохання, часом наївне. І зустріч цього світу з простою людиною Лукашем — новий досвід як для неї, так і для нього.
Це те ж саме, що й боротьба між альтруїзмом і меркантильністю, принциповістю та безпринципністю нашого часу. Це конфлікт двох речей, які обидві мають існувати й утримувати таким чином баланс у світі.
Сьогодні у світі є брак якісного та суттєвого, переважає боротьба за першість, популярність. Часто ця популярність складається з повітря, в ній немає наповненості. А люди, які роблять речі, що варті уваги, залишаються осторонь цього процесу.
Джерело – Вгору