Художній музей не припиняє дивувати і радувати шанувальників мистецтва. 14 вересня до 240-річчя Херсона тут відкривали одразу дві виставки, і одна з експозицій дуже вже незвичайна для музейного простору - виставка мініатюрних дерев Андрія Маринича «Бонсай». Уявляєте, в музеї - справжні дерева!
Найцкавіше те, що рослини вписалися мистецький простір, немов тут і росли. Вони доповнили виставку Сергія Серка «Іди на світло», можна навіть сказати: гармонізували її. Східні мотиви картин, явний вплив буддизму на творчість художника плюс маленькі дерева бонсай, вирощені у традиціях давнього японського мистецтва - все дуже доречно!
Насправді, обидві ці виставки за задумом і мали відкриватися одночасно, але у серпні було дуже вже спекотно для рослин, тож відкриття перенесли.
Для Андрія Маринича, який впродовж багатьох років вирощував ці дивні і напрочуд красиві деревця, ця виставка перша. Він ще з травня мріяв про те, щоб показати свої дерева бонсай херсонцям, і завдяки художньому музею і особисто Наталі Кольцовій, мрії здійснилися.
А як дивувалися відвідувачі музею! Як завзято фотографувалися! Скільки запитань було! І Андрій радо відповідав. Було цікаво.
Андрію, ви, мабуть, біолог за освітою?
Ні, за освітою я будівельник.
А звідки ж такий інтерес до вирощування дерев?
Мене з самого дитинства так виховували, вчили любити природу. А саме до заняття бонсай мене підштовхнув фільм, який я подивився років у вісім, - «Хлопець-каратист» (тоді ми всі захоплювалися східними єдиноборствами). Вчитель героя, містер Міягі, займався мистецтвом бонсай, і мені це так сподобалося! Але по-справжньому почав займатися років у 20, коли більш доступною для мене стала інформація по цьому мистецтву, матеріали, інструменти. І з тих пір бонсай мене не відпускає.
Про бонсай багато хто має дуже поверхневе уявлення, тож розкажіть, що це таке - певний сорт дерева?
Багато людей помиляються, думаючи так. Взагалі, в перекладі з японської, це дерево в плошці (або в ємності). Будь-яке дерево може бути деревом, але не кожне дерево може бути бонсай. Тому що бонсай - це мистецтво вирощування певного дерева. Найчастіше використовують дерева з дрібним листом, щоб бонсай виглядав гармонійно. Беруть плодові дерева, японці дуже часто використовують хвойні. Я ж намагався використовувати ті дерева, які ростуть у нас в регіоні: в'яз, бірючина (яку ми в дитинстві називали вовчої ягодою), ялівець, шовковиця, повстиста вишня, яблуня, калина. Яблуні та вишні навіть плодоносили цього року. Загалом, все, що можна було знайти у нас в регіоні, я намагався використати. Єдина умова - бажано брати дерева з малим листом.
Яблуня до цієї вимоги якось не дуже підходить...
Але коли вона цвіте і коли плодоносить - дуже цікавий бонсай виходить. Взагалі, мені вдалося створити з неї стиль шарімікі, з використанням мертвої деревини: частина дерева відмерла - і продовжила рости в іншому напрямку.
Справді, цікаво. А де ви вирощуєте бонсай? На дачі?
Так, тут представлений вуличний бонсай. Всі ці дерева можуть рости в квартирі тільки певний період часу. І хоча дерево і знаходиться в горщику - це дике дерево, йому обов'язково потрібен період спокою, засинати на зиму.
Коли людина, що зайнялася мистецтвом бонсай, може побачити результат своєї праці?
Все залежить від дерев, від догляду. В принципі, протягом 5-6 років можна домогтися гарних результатів. Але все одно цінність бонсай - це його вік.
І скільки років вашим деревцям?
Тут є дерева, яким вже по 18 років. Взагалі, існує три способи вирощування дерев бонсай. Перший, найдовший - посадити насіння, але кінцевий результат побачать онуки. Другий спосіб - купити в садовому центрі більш-менш сформоване дерево і створювати бонсай з нього. І третій спосіб, який використовується і японцями, і більшістю майстрів бонсай, називається ямадорі - це дерево, яке береться з природи. Цим способом результат досягається максимально швидко.
Ваші дерева всі - бонсай ямадорі?
Не всі. Я використовував всі три способи, є навіть вирощені з кісточки. Японці досягають результатів протягом довгого часу, нам же хочеться прискорити процес. І тим не менше, мистецтво бонсай - це перш за все велика витримка і терпіння. Якщо поквапитися, можна загубити дерево (це в гіршому випадку) або ж доводиться міняти стиль або форму дерева.
І що ви робите, щоб виростити бонсай?
Є дуже багато процедур. Протягом 2-3 років, доки дерево знаходиться в конкретному контейнері (вони у японців називаються плошки), його коренева система перебуває в певному стані. Після 3 років проходить пересадка дерева, йде підрізання коренів, щоб коренева маса була якомога меншою, центральний корінь видаляється повністю, за рахунок цього дерево стає меншим. А придання певної форми і стилю досягається шляхом постійної обрізки та накладання дроту.
Де ви вчилися цим премудростям?
Все сам. Бажання поїхати в Япоіню, звичайно, було, але можливостей не мав. Та все одно я вишукував різні шляхи, були великі труднощі з придбанням інструментів (багатовікова культура Японії - різноманітний і дуже зручний інструмент). Зараз я вже маю повний комплект інструмента, навчився створювати суміші ґрунтів з урахуванням можливостей Херсона. Було важко, були моменти, коли руки опускалися: начебто все роблю правильно - а воно не росте. Але для себе я знайшов оптимальні варіанти і умови.
Однодумці в Херсоні є?
У Херсоні поки немає. Але я знайомий з деякими майстрами бонсай в Україні. А якщо виставка пройде успішно, думаю, з'являться і в Херсоні. Я готовий поділитися своїми напрацюваннями, знаннями.
${gallery:1e05015bb0708325285e4ff2ac8eded2}
P.S. Скільки триватиме виставка «Бонсай», поки сказати важко, обіцяють як мінімум два тижні, а якщо дерева почуватимуть себе добре, то і до 13 жовтня. Але зволікати з відвідуванням музею не варто: нові експонати дуже вже примхливі та чутливі. Нещодавній викид, що був на заводі «Титан», дав взнаки: після дощу на деяких деревах листя пожовкло, а абрикос взагалі скинув лист і до експозиції не потрапив. Але сподіваємось, що нова обстановка деревам сподобається.
Джерело – Вгору