Отже, ювілейна «Мельпомена Таврії» стала частиною історії. 4 червня театр зібрав прес-конференцію, щоб остаточно підбити підсумки фестивалю. А ще підписали меморандум, привітали переможця конкурсу кращої пісні про «Мельпомену», пораділи за свою театральну футбольну команду, розказали свіжі анекдоти з життя фестивалю та познайомили з найближчими планами.
За потужністю вистав цьогорічна «Мельпомена», мабуть, не мала рівних: вистави на різних майданчиках та у різних містах (Херсон, Миколаїв, Олешки), зустрічі з поетами-письменниками, читки п'єс, майстер-класи, виставки, традиційна карнавальна хода, концерти. І що найцікавіше - у фаворі не тільки столичні театри, вистави обласних викликали не менший захват.
Згадуються роки, коли на зауваження, що хтось пропустив якісь фестивальні заходи, звучала відповідь: «І нічого не втратив». Цього року так не скажеш. Бо справді фестиваль вийшов дуже цікавим (це плюс), але неосяжним (це мінус). А що про неосяжне казав мудрий Козьма Прутков? «Нельзя объять необъятное». От і не намагатимемося. Але результати десятиденної фестивальної феєрії вже є.
Плюси творчі
Фестивальна осінь
Хоча наш театр свої театральні майданчики гостинно надав іншим учасникам фестивалю, а сам здебільшого освоював творчий простір Urban CADу, непоміченим він не залишився. Результат - запрошення на фестивалі.
Вистава «Межа, або У контейнері» (режисер Раду Гілаш, Румунія) у вересні запрошена до Львова на фестиваль «Золотий лев», а потім їде «фестивалити» до Молдови.
«Россия. Обиженные» (режисер Сергій Павлюк), схоже, таки входить у репертуар нашого театру: 10 червня виставу можна побачити в Urban CADу, 21-го - у театрі. А у вересні дорога лежить у Сєвєродонецьк Луганської області на фестиваль-конкурс «СВІТ.ОГЛЯД». Цікаво буде дізнатися, як її сприйматимуть у місті, яке «пізнало радість окупації».
Вистава «Юда» (режисер Сергій Павлюк) у жовтні вирушить у столицю на фестиваль моновистав «Марія», а потім - у Литву, на фестиваль камерних і моновистав «Aspindis»/«Отражение» (також литовським глядачам буде презентована вистава «Get Happy» того ж Павлюка). Тож бажаємо перемог і гарних вражень.
Нова кров
Виявилося, що з нашими акторами хочуть працювати багато режисерів. Та й театру не завадить нова кров і розширення кордонів і горизонтів. У плані - постановки режисерів з Литви та Польщі (одна з вистав буде про еміграцію - про перехід у світле майбутнє через підземний хід, і навіть спонсор вже є).
Дуже гарна новина: розглядається можливість співпраці з Максимом Голенком (цьогоріч на фестивалі він презентував три свої вистави - «Homo Soveticus» харківского театру «Ампулка», «Віталік» київського Дикого театру та миколаївську «Білу ворону»). Чекатимемо з нетерпінням.
Мінуси фінансові
Бюджет фестивалю склав трохи більше 1 млн. 660 тис. грн. (без урахування податків) - це готелі, добові акторам, оренда інших майданчиків, квитки, транспорт, - словом, усе найнеобхідніше. Більшість закордонних театрів давно вже стали друзями фестивалю, їдуть своїм коштом і не вимагають гонорару, хоча європейська практика оплату гонорару передбачає.
Тож фестиваль наразі латає фінансові дірки: усього є 850 тис.: 500 тис. виділив обласний бюджет, ще трохи профінансувало місто.
Магія великих цифр спрацьовує. Отак дивишся: більше 1,5 млн. - шалені гроші. А коли дізнаєшся, що бюджети фестивалів в Івано-Франківську та Кропивницькому складають по 7 млн. грн., при тому, що учасників менше десь учетверо - якоюсь навіть скромною наша «Мельпомена» виглядає...
Плюси організаційні
Його підписали прямо на прес-конференції - Меморандум про співпрацю театру Куліша з Олешківською райдержадміністрацією. Відтепер в Олешківському будинку культури регулярно гратимуть вистави нашого театру. Театр намагався зробити це ще давно, але якось не розкуповували квитки.
На початку цього року ініціатива пішла від Олешківської РДА. Привезли одну постановку - аншлаг. Другу - знов аншлаг. Три вистави в рамках «Мельпомени» (і не тільки херсонські) - знову квитки продані, зала повна. Тож взаємовідносини оформили офіційно.
А в театрі кажуть, що будуть раді співпрацювати з усіма.
Мінуси інфраструктурні
Транспорт (точніше, його відсутність у вечірній час) став справжнім жахом «Мельпомени». Соцмережами так і ширилися історії, хто і як не зміг увечері доїхати додому, як ішли пішки. Ми про туристичну привабливість мріємо, а що робить влада для реалізації цієї мети? Але театр таки обіцяє у наступному сезоні організувати перевезення глядачів після вистав. Чи вдасться?
Під час фестивалю відкрилася ще одна проблема: не вистачає в нас і готелів. Тож працювати є над чим - але чи будуть?
Далі буде
Отже, наступна «Мельпомена» буде, хоча не такою об'ємною та насиченою. Миколаїв «відбруньковується», створює свій фестиваль, але може долучитися Одеса (до речі, деякі вистави вже цьогоріч після фестивальних Херсона та Миколаєва завітали і до Одеси).
Що саме буде наступного року - побачимо. До «Мельпомени Таврії 2019» залишилося десь 11 місяців...
Джерело – Вгору