Травень - останній місяць весни, котрий окрім гарної погоди віщує наближення традиційних вихідних. 1-2 травня Україна відзначає День солідарності трудящих – доволі контраверсійне свято для нас за теперішніх подій.
Сьогодні його святкують у 142 країнах світу. От хіба що нам він нагадує про часи, коли ми були частиною Радянського Союзу. Впродовж більш як 70 років це пролетарське свято було одним з найважливіших на його території та проходило під гаслом "Мир! Труд! Май!" з пишними демонстраціями та великим скупченням народу.
Однак, започатковане це святкування було не за часів існування Радянського Союзу, а значно раніше. Понад 100 років тому чиказькі робітники вийшли на страйк, вимагаючи зменшеня робочого дня. Однак мирний мітинг 1886 року закінчився кровопролиттям і жорстокими сутичками з правоохоронцями. За кілька років після цього Паризький конгрес ІІ Інтернаціоналу в пам’ять про ці події постановив, що кожного року 1 травня будуть проводитись мирні демонстрації робітників. Ініціативу підхопили багато Європейських країн та США. Навіть Російська імперія підтримала тенденцію і вже 1890 року у Варшавській губернії відбувся страйк, участь в якому взяли близько 10 тис. робітників. З тих пір 1 травня стало символом революції та класової боротьби.
Також існувало таке поняття, як "маївка". З 1917 року так називали нелегальні зібрання революційно налаштованих робітників, які зазвичай влаштовувались за містом. Перша маївка в Україні відбулась 1890 року у Львові. Біля міської ратуші зібрались 4 тисячі робітників, які вимагали 8-годинний робочий день, заборонити використання дитячої праці та нічної праці жінок. Сьогодні "маївкою" називають другий день травневих свят, коли люди зазвичай влаштовують гуляння на природі.
З часом кількість учасників мирних демонстрацій постійно зростала. Своєрідним апогеєм стала Лютнева революція, яку підтримали мільйони трудящих. Святкування стало відкритим, а серед гасел зустрічались: "Геть міністрів-капіталістів", "Вся влада Радам", "Пролетарі всіх країн – об’єднуйтесь" і т.д. Офіційно 1 травня почали святкувати вже після Жовтневої революції.
Трохи згодом, коли СРСР набув значного впливу, такі святкування вже мали примусовий характер – на парадах в честь Дня солідарності трудящих присутність була обов’язковою. Мабуть, це виглядало трохи театрально, коли святково одягнуті робітники йшли колоною з червоними прапорами, квітами та транспарантами під урочистий бій барабанів та політичні гасла, а верхівка комуністичної партії вітала їх із трибун. Всі ЗМІ майоріли радісними повідомленнями, приуроченими до свята.
Однак, є свідчення, що це свято має і більш давню історію. Колись давно італійці поклонялися богині родючості та землі Майї, тому і назвали останній місяць весни на її честь. А перший його день був святковим, щоби весняна польова праця не була даремною. Такі щорічні гуляння поширились Європою. Однак із розповсюдженням християнства церква почала боротись з такими язичницькими звичаями. "Переродження" свята в сучасному розумінні відбулось вже у 19 ст.
А у середньовічній Німеччині в цей день відбувалась Вальпургієва ніч. Люди вірили, що саме в цю ніч різна нечисть влаштовує шабаші. Щоби вберегти себе від відьом та нечистої сили, люди розпалювали багаття і співали всю ніч пісень.
Окрім цього, різні країни мають різні традиції, а отже і святкують 1 травня по-різному: жителі Казахстану відзначають День єдності народу, литовці - День матері, корейці – день народження Будди, французи – День конвалій, канадійці – день ховрашка, мешканці Гавайських островів – свято гавайських танців... Тому якщо вам не до вподоби День весни і праці з якихось міркувань, святкуйте все, що вам заманеться. Головне, використайте ці вихідні з користю – побудьте з сім’єю, зустріньтеся з друзями, відвідайте родичів чи просто прогуляйтеся на свіжому повітрі.
Джерело – Вгору