19 грудня відзначають День святого Миколая. Батьки дарують своїм дітям ласощі та іграшки. Не байдужі опікуються сиротами та знедоленими дітьми, даруючи їм подарунки.
Св. Миколай опікується воїнами, водіями і мандрівниками, допомагає бідним у скруті, вважається покровителем дітей та студентів, моряків, торговців та лучників.
В народних переказах святий Миколай боронить людей перед стихійним лихом, а найбільше на воді. Всі одеські рибалки в своїх куренях мали образ святого Миколая. Виходячи в море на промисел, рибалки завжди брали з собою образ святого чудотворця.
В цей день спостерігають
Який день на Миколу зимового, такий і на Миколу літнього.
У кожному році два Миколи: до першого Миколи не буває холодно ніколи, а до другого Миколи не буває тепла ніколи.
Як впаде великий іній - на гарний врожай хліба.
Як на Миколу піде дощ, то врожай на озимину.
Морозяний день - на уроду хліба й городини.
З цього дня підходять другі морози - Миколині: "На Студеного Миколу снігу навалить гору".
Якщо в день Миколая замітає слід, дорозі не стояти від Миколи до Різдва (7 січня).
В цей день в Різдвяний піст у православних християн робиться послаблення посту - дозволяється вживання риби і вживання вина.
Не можна лаятися і під забороною важка фізична праця.
Колись у цей день варили пиво, скликали гостей, гуляли, веселилися. А по обіді запрягали найкращі коні в "козирки" і з піснями та веселими вигуками їздили навколо села - "бо треба ж знати, чи слизький сніг цього року випав!"
На Харківщині існував звичай святкувати триденні Миколині святки, на які варили кутю і узвар, щоб у наступному році забезпечити врожай на жито й плоди.
На Поділлі хто першим прийде зранку до хати, той буде першим "полазником". "Полазами" вважаються чотири дні в році: Введення, Миколая, Анни і Різдво або Новий рік. В ці дні також першим перейти подвір'я має господар, не хто інший. Кожен господар встає в цей день раніше, ніж звичайно, і йде дати худобі їсти. Прийшовши до хліва, поздоровляє словами: "Дай, Боже, добрий день, щобись худібонька здорова була та й я з тобою ще й зі своєю жоною!"
На Київщині хазяїн, прийшовши цього дня із церкви, брав миску зі свяченою водою, паляницю з грудочкою солі, квача з різного зілля, ішов кропити господу, худобу та збіжжя, примовляючи: "Святий Миколай, помилуй та сохрани нас від усякого лиха!".
У Християнстві шанують святого, який жив у другій половині III століття. Миколай народився в місті Патари в Лікії - Мала Азія, в сім'ї благочестивих батьків, відрізнявся любов'ю і співчуттям до людей, допомагав убогим і знедоленим, роздаючи майже всі свої гроші і залишаючи собі лише найнеобхідніше. За лагідність і доброту Миколай здобув величезну любов народу.
Він здійснив подорож до Єрусалиму. Досягнувши стародавнього міста, святитель, зійшовши на Голгофу, подякував Спасителю і обійшов всі святі місця, поклоняючись і творячи молитву. Є переказ, що під час відвідин святих місць Палестини святитель Миколай побажав одного разу вночі помолитися в храмі, підійшов до дверей, закритих на замок, і двері самі відчинилися, щоб Обранець Божий міг увійти в храм.
Повернувшись в Лікію, святий хотів піти від світу в Сіонську обитель, але Господь сповістив про інший шлях, що чекає його: "Микола, чи не тут та нива, на якій ти повинен принести очікуваний мною плід. Йди звідси і піди у світ, до людей, щоб прославилося в тобі ім'я моє!".
Помер Миколай в 345 році. Церква канонізувала його, і в наш час в багатьох будинках моляться цьому святому в горі і радості, а малюки щороку в день Святого Миколая отримують подарунки.
Але головне - дітлахи вчаться добру і любові до людей, щоб потім передати цю непорушну традицію своїм дітям.
В Україні День святого Миколая щорічно відзначають 19 грудня.
Цього дня з нетерпінням чекають дорослі та діти. Дорослі шанують пам'ять Чудотворця. Зранку йдуть до церкви на святкову службу. Діти вірять у диво і напередодні пишуть листи до Миколая зі своїми побажаннями. Він приходить до кожного в ніч на 19 грудня і кладе під подушку подарунки.
Джерело – Вгору