Жодної діючої програми для переселенців і сам на сам зі своїми проблемами – така українська реальність.
Про це розповідає голова Всеукраїнської асоціації переселенців, радник віце-прем'єр-міністра України Павла Розенка Руслан Калінін в інтерв'ю "Апострофу".
Експерт наводить приклад Грузії, яка змогла допомогти своїм переселенцям. А також пояснює, що заважає використати цей досвід в Україні. Пропонуємо найцікавіші думки.
Про те, як вирішили проблему в Грузії
"Я був у найбільшому в Грузії містечку для переселенців. Воно знаходиться практично на лінії розмежування: на 80 гектарах землі проживає близько 7 тисяч переселенців, або 2 тисячі сімей. Побудовані непогані дороги і невеликі будиночки близько 50 квадратних метрів. Їх оперативно будували в 2008 році і відразу ж видавали переселенцям. На території містечка є дитячий садок, школа, магазини, банк, будинок культури. Навколо містечка побудовано кілька заводів, наприклад, завод з виробництва пива та паперу. Зараз там будується завод Coca-Cola, де буде працевлаштовано близько 300 переселенців".
Чому українські модульні містечка не схожі на грузинські
"Наприклад, є модульне містечко в Кривому Розі. До цього модульного містечка складно дістатися не те що громадським транспортом, туди навіть таксі відмовляються їхати. Вони вважають це депресивним містечком, воно знаходиться в дуже невигідному місці, далеко за межами міста. Там абсолютне безробіття навколо, в принципі, немає роботи, туди не залучають інвесторів, люди не займаються бізнесом.
Будівництво таких містечок, як у Кривому Розі, можна було розглядати як тимчасове рішення на місяць-два, а люди там живуть кілька років. У грузинів ситуація інша. Там будинки давалися в приватну власність, сім'я отримувала будинок і могла робити з ним все що завгодно".
Що потрібно зробити в Україні
За 3,5 року не запущено жодної житлової програми. На 2018 рік в бюджеті на програму "Доступне житло" для переселенців та учасників АТО передбачили 30 мільйонів гривень. Цих грошей вистачить на 30-50 сімей. Це не можна назвати навіть пілотним проектом. Це більше піар, мовляв, гроші виділили. 30 мільйонів – сума начебто велика, але це крапля в морі
"Що ж робити? По-перше, потрібно дати можливість приватизувати житло людям, які проживають у колективних центрах (санаторії, профілакторії, місця компактного проживання). За даними національної системи моніторингу, 9% переселенців проживають в колективних центрах. А за даними нашої організації – 1%, або 5-7 тисяч людей. Якщо вони займають таку житлоплощу, яка належить державі, вони повинні мати право її приватизувати, зробити ремонт. Відразу вирішимо проблему 5-7 тисяч людей.
По-друге, є переселенці, які готові взяти іпотеку, але під реальну кредитну ставку 7-10%. Треба дати їм таку можливість. Або повинна нормально працювати програма "Доступне житло", де держава оплачує 50% від вартості житла".
Про компенсацію за зруйноване житло
"Механізм не розроблено взагалі. Для того, щоб його розробити, потрібно розуміти, яке все ж житло зруйноване, скільки потрібно грошей на компенсацію і хто буде компенсувати? Для початку в нас повинна бути карта зруйнованого житла. Централізованої карти немає. Можливо, облдержадміністрації ведуть свої таблиці. Найповніша інформація є у міжнародних організацій, які працюють на лінії розмежування.
Тому, по-перше, нам потрібна така карта. По-друге, нам потрібно схвалити єдиний акт огляду такого житла, адже його досі немає. Норвезька рада запропонувала свій варіант такого акту, його залишилося лише затвердити. Крім того, потрібно затвердити склад комісій, які оглядають зруйновані будинки. Крім представників адміністрації і ДСНС, на місце повинні виїжджати представники комунальних служб. Є багато випадків, коли переселенці в поспіху кинули зруйнований будинок, а комунальні платежі нараховуються. Вони про це не знають. Мине кілька років, і на нас чекає багато судів".
Є випадки, коли будинок покинутий, частково зруйнований або навіть цілий. Його тимчасово займають позиції ЗСУ. У цей момент вони користуються комунальними послугами. Звичайно, це війна, ніхто не буде питати дозволу або класти 50 гривень в лічильник. Військові покористувалися і поїхали, а рахунки ж приходять господарям будинку
Про скасування соцвиплат працездатним переселенцям
"Держава заганяє себе в кут. Щорічно ми витрачаємо 115 мільйонів доларів на ці виплати, а в бюджеті 2018 року на ці цілі закладено 120 мільйонів. Ми фінансуємо цю компенсацію, але не вирішуємо житлову проблему і не фінансуємо державну програму. Ми пропонуємо переглянути соціальні виплати і виплачувати їх найбільш нужденним: одиноким матерям, людям з інвалідністю, неповнолітнім дітям. А працездатному населенню урізати виплати і за рахунок зекономлених коштів запустити нарешті житлові програми".
Як це допоможе вирішити житлові питання переселенців
"За нашими попередніми підрахунками, можна буде економити близько 40 мільйонів доларів щорічно. Половину цих грошей можна буде пустити на програму "Доступне житло". Переселенець, який має можливість заплатити 50% вартості квартири, зможе скористатися допомогою держави. Суму, що залишилася, пустити на купівлю квартир для незахищених верств населення і купувати ці квартири в невеликих містах, розглядати варіанти вторинного житла.
Тих переселенців, яким буде видана квартира, потрібно позбавити статусу переселенця, адже вони стають вже місцевими жителями і позбавляються соціальних виплат. У підсумку 1200-1300 осіб на рік ми зможемо забезпечити житлом, зупинити їм виплати і пустити зекономлені гроші в загальний бюджет цих 40 мільйонів. Завдяки цим двом програмам ми будемо забезпечувати житлом 3 тисячі переселенців кожен рік. Також ми пропонуємо на паритеті використовувати гроші місцевих рад. Якщо це вдасться зробити, то результат ми вже подвоїмо, і 6 тисяч людей щорічно будуть забезпечувати житлом. Порівняно з тим, що зараз немає нічого, 6 тисяч – це вагоме досягнення".
Джерело – Вгору