Серед помісних православних церков першість беззастережно визнається за патріархом Константинопольським.
Його статус не є цілковито формальним, як часто це намагаються подавати російські церковні історики і публіцисти, наголошуючи на тому, що кількість парафій Вселенської (Константинопольської) церкви є чи не найменшою серед усіх православних церков. Досить згадати, що лише Константинопольському патріарху належить право скликання Всеправославного Собору і головування на його засіданнях. Нинішній глава Вселенської церкви патріарх Варфоломій скористався цим правом минулого року – Собор під його керівництвом відбувся на Криті 19–26 червня.
Вселенський патріарх Варфоломій (посередині) та лідери світових православних церков на Всеправославному соборі. Крит, Іракліон, 20 червня 2016 року
За первинним задумом засідання Собору мали пройти у Стамбулі, в давній церкві святої Ірини, безпосередньо біля храму святої Софії – історичного символа Православ’я та давньої Кафедри Вселенських патріархів. Турецька влада цілковито йшла назустріч організаторам Собору, гарантуючи безпеку його учасників та надання всієї технічної допомоги. Однак через різке загострення стосунків між Росією і Туреччиною на той час, Московський патріарх Кирило висунув неодмінною умовою своєї участі у Соборі, перенесення його за межі Турецької Республіки. Москвою навіть висувалися пропозиції провести Собор у Санкт-Петербурзі, за повного фінансування його коштом Російської православної церкви (РПЦ), яка мала на меті «вивести» цей унікальний православний форум із території, що перебуває в юрисдикції Константинопольського престолу. Не вдалося.
УПЦ МП «відгороджена» від світового православ’я Москвою
Собор пройшов на Криті, який належить до канонічної території Вселенської церкви. Попри виконання умови патріарха Кирила, делегація РПЦ не прибула на Собор. Так само з різних інших причин вчинили патріарх Грузинський Ілія ІІ, патріарх Антиохійський Іоан Х та патріарх Болгарський Неофіт.
Рішення собору на Криті позатим визнані повнотою Православ’я і не піддаються сумнівам, навіть тими церквами, які не взяли у ньому участі. Московська позиція щодо Собору «відгородила» від Світового Православ’я і Українську православну церкву (Московського патріархату), п’ять архієреїв якої на чолі з митрополитом Онуфрієм мали увійти до складу делегації РПЦ.
Лідери світових православних церков на Всеправославному соборі. Крит, Іракліон, 20 червня 2016 року
Парадоксальним чином однією з головних причин, через яку патріарх Кирило не наважився прибути на Крит, стала позиція низки єпископів та настоятелів монастирів його церкви, яку уособлює та активно представляє вікарій Буковинської єпархії, єпископ Банченський Лонгин – багаторічний помічник митрополита Онуфрія в часи його перебування на Кафедрі Чернівецьких архієреїв. Єпископ Лонгин навіть припинив поминати патріарха Кирила за св. Літургією. Таким чином саме українські священики стали вагомою причиною ізоляції РПЦ від Світового Православ’я.
Найбільша православна держава у світі
Тим часом Київський патріархат, який тимчасово не перебуває у єдиній родині з іншими Православними церквами, беззастережно визнав усі вісім рішень Критського Собору. Собор, безумовно, значно підвищив статус Православ’я як вагомої складової християнства у світі, дав імпульс розвитку богословської думки в умовах стрімких соціальних трансформацій. Є великі шанси на те, що такі форуми набудуть регулярного характеру і стануть механізмами подолання низки дуже жорстких суперечностей і конфліктів між помісними церквами.
РПЦ, яка намагається виокремити себе з цієї «соборної течії», прирікає своїх вірних фактично на сектантське існування. При цьому звинувачення у «не канонічності та розколі» Київського патріархату з її боку втрачають всякий сенс і вагу.
Константинопольський патріархат не визнає претензій РПЦ на Україну (так само – на Білорусь, Литву та Молдову), як «канонічну » територію Московського патріархату. На Критському Соборі «українське питання» не порушувалося офіційно, проте низка символічних обставин дають всі підстави вважати, що воно набуває дедалі більшої ваги. Так, офіційним речником Собору став священик-українець із Канади. Учасником Собору був митрополит Антоній, який представляв православних США.
Сьогодні дедалі більше парафій РПЦ в Україні переходять до складу Київського патріархату. Хоча Київський патріархат не веде такого обліку спеціально, однак відомо, що кількість таких переходів більше за 100 і ця цифра зростає.
А стосовно того, що Росія нібито становить собою «найбільшу православну країну в світі», дуже показовою є порівняльна статистика правоохоронних установ Росії та України щодо відвідувань великодніх відправ. Так, у Росії на Великдень до храмів прийшло 4,3 мільйона осіб, а в Україні – 7,8 мільйона.
Як бачимо, саме Україна становить собою найчисельнішу православну країну світу. Сектантська поведінка РПЦ лише утверджує Українську державу в цьому статусі.
Костянтин Матвієнко – експерт Корпорації стратегічного консалтингу «Гардарика»
Джерело – Вгору