Щороку Радіодиктант національної єдності стає для українців важливою подією. Херсонці, багато з яких розкидані по країні та світу, також долучаються до написання.
Цьогоріч текст «Треба жити», авторкою якого є письменниця Євгенія Кузнецова, надихнув багатьох, але також спричинив хвилю критики й жвавих обговорень у соцмережах.
Українці, зокрема й херсонці, відзначили складнощі, зокрема критика була спрямована щодо читання диктанту акторкою Наталією Сумською. Багато хто висловлює невдоволення її швидким темпом читання, інтонаційним оформленням.
Диктант на швидкість
«Гривна» попросила вчительок української мови поділитися думками та враженнями від написання диктанту.
«Диктант національної єдності «Треба жити» мені сподобався: красивий текст із важливим змістом, глибокий і натхненний, але хотілося б, щоб диктували повільніше. Попри швидкий темп, було приємно долучитися до такої всеукраїнської події, що об’єднує людей навколо рідного слова», – розповіла жителька Херсонщини Лариса.
А херсонка пані Тамара, зазначила, що вже шостий рік пише диктант, але вперше не отримала насолоди під час написання.
«Глибокий зміст відчула тільки, коли перечитала потім сама. Акторка мала спочатку прочитати текст, налаштувати, щоб ми відчули зміст, красу тексту. А ще чекала красу акторської майстерності. Цьогоріч не змогла відчути, бо думала, як встигнути написати. Людина не винна – її просто не підготували, не пояснили, що робити. Це скоріше був диктант на швидкість. Боюсь, що таке може призвсти до втрати інтересу до написання. Але, мабуть, прочитання диктанту – це не головне. Головне, що ми є, пишемо разом, аналізуємо помилки».
Багато подібних коментарівта дописів можна знайти й у соцмережах. Люди акцентують на тому, що до читання Радіодиктанту варто залучати фахівців: філологів, вчителів української мови.
Володимир: «26-й диктант. Чергові «граблі». Знов читає не вчитель-методист, знов поспішно».
Ірина: «Сьогодні ми разом зі студентами долучилися до написання Всеукраїнського радіодиктанту. Це завжди особливий момент — коли ти розумієш, що в цю мить ти пишеш разом з усією країною. Та після написання диктанту у мене одне питання: чому до такої місії не залучають учителів української мови та літератури? Людей, для яких диктувати — це щоденна практика, відточена роками. Учителі вміють тримати правильний темп, чітку вимову, логічні паузи та інтонаційне оформлення. Адже диктант — це не просто читання, це педагогічне мистецтво. Мені дуже хочеться, щоб у майбутньому голос Радіодиктанту був голосом того, хто щодня працює зі словом і з його навчанням».
Євгенія: «Прекрасний натхненний і надихаючий текст Євгенії Кузнецової. Мабуть, один із найкращих текстів диктантів. Дякую одній з улюблених письменниць за це окреме задоволення! І абсолютно жахливе читання у виконання пані Наталі…. Спочатку шалено поспішала, потім переплутала речення, потім частка «б» була то після одного слова, то після іншого; жодної інтонації, а диктант останнього особливо потребує».
«Крута практика для всієї нації»
Попри критику, для багатьох диктант був, насамперед, про відчуття національного єднання та сили слова. Люди відзначаають актуальність тексту, тих настанов, як жити в цей страшний час, як вижити і не втратити людьське.
Ось ще декілька коментарів:
Сергій: «Херсон. Попри «аккомпанемент» вибухів ворожої зграї долучаюся до написання Всеукраїнського радіодиктанту національної єдності – 2025 року!».
Маргарита: «Сьогодні ми писали радіодиктант – як доказ того, що українська мова живе в кожному з нас, де б ми не були. Вона звучить у містах і селах, у тилу й під окупацією, у домівках і в серці кожного, хто пам’ятає, хто він. Завдяки тим, хто боронить нашу землю, ми мали змогу разом вимовити ці слова – рідною, живою, нескореною мовою».
Володимир: «Пишемо радіодиктант з дружиною! Неймовірно обʼєднуюча практика. І хоч Наталя Сумська читала спочатку швидко і складно, але потім вирівнялась. Текст Євгенії Кузнецової абсолютно прекрасний. Треба жити! Тут і зараз. А ще тепер знаю, шо таке «пітятко», «кияхи» і «допіру». «Пітятко» – це зменшувально-пестлива форма від «піт», що означає курча. «Кияхи» — це діалектна назва качанів кукурудзи, поширена на Поліссі та південно-східних територіях України. «Допіру» — це діалектне прислівник, що означає «тільки що», «нещодавно» або «щойно». Крута практика для всієї нації. Це прям обʼєднує. Цінно бачити і в Канаді, і в Угорщині, і в ОАЕ, Німеччині, Ірландії і навіть Антарктичній станції академіка Вернадського і в різних куточках України тих, хто пише».
Тож, не зважаючи на критику, цьогорічний Радіодиктант національної єдності ще раз підтвердив свою головну мету – об’єднати людей навколо рідного слова і подарувати відчуття спільності навіть у найскладніші часи.
Нагадаємо, що написаний текст можна надіслати протягом доби після ефіру на [email protected] або поштою (м. Київ, вул. Хрещатик, 26, 01001).
Фото: shutterstock.com
Джерело – Гривна