Телеграм-канал «Миколаївський Ваньок» – мабуть, найпопулярніший серед українців з-поміж подібних пабліків. Чимало хто з нас провів не одну тривожну ніч у коридорах, покладаючись на інформацію саме цього каналу – про обстріли, наближення ворожих ракет, напрямок руху «мопедів» та відбої тривог. Образ автора каналу оповитий легендами, теоріями та припущеннями. Хто він – так і не відомо, але поспілкуватися з ним анонімно вдалося виданню Elle.ua. Отже, перше інтерв’ю автора телеграм-каналу «Миколаївський Ваньок».
– Розкажіть про створення каналу: як виникла його ідея? Чи були якісь референси чи орієнтири щодо моделі?
– Я, чесно кажучи, вже не особливо пам’ятаю, як і що. Референсів чи орієнтирів не було і немає. Моделі теж ніякої немає. Стиль завжди вільний.
– Як ви вважаєте, чому так «залетів» формат каналу – 2 млн фоловерів за такий короткий час? Чому вам так довіряють люди?
– Це в людей треба питати. Я думаю, це, можливо, через те що канал різноплановий, і контент на ньому змінюється час від часу, усе залежить від купи факторів, пов’язаних із основною роботою. Щось хочеться підсвітити, щось не можна підсвічувати, щось треба підсвітити. Люди довіряють, бо, мабуть, розуміють, що підводити їх ніхто не збирається. Тут я маю на увазі інформацію як про обстріли, так і будь-яку іншу розвідувальну інформацію, що може проходити через канал. З деякими джерелами з тимчасово окупованих територій співпрацюємо вже майже два роки, і співпрацюємо дуже успішно.
– «Миколаївський Ваньок» відрізняється яскравим лексичним стилем. Зокрема, є фраза, яку певним чином можна назвати неофіційним скасуванням повітряних тривог: «пісять і спать». Ще є фірмові звернення до жителів різних міст України («київчата», «дніпрята», «сумчата» та інші, які ми тут усі не в змозі перерахувати). Чому було обрано саме такий – дуже невимушений – стиль комунікації з підписниками?
– Та ніхто не обирав жодного стилю. Стиль вільний. Усе залежить від настрою, хоча, якщо чесно, останнім часом через неабияку втому й демотивацію планку тримати важче, але поки що тримаємося. А там подивимося, який стиль вибиратимемо (посміхається).
– Про авторство каналу є безліч версій. Яка з них найбільше вас розсмішила, була найбезглуздішою?
– Не читаю ці версії, та й загалом якось байдуже, що там. Реальну інформацію знає від сили людей 15, не більше, переважно колеги по цеху. Вони також самі працюють на результат, на все інше їм начхати.
– Який вигляд має найбільш напружений та найбільш спокійний робочий день каналу «Миколаївський Ваньок»?
– Найбільш напружені дні зазвичай у моменти активних бойових дій. Русняві таргани тоді активно пересуваються, багато чого замишляють, тому спектр завдань розширюється, і потрібно багато всього дізнаватися. Найгірші дні – коли трапляється якась катастрофа, як-от підрив ГЕС, – тоді про сон можна забути. На чергуванні тоді сидимо по 36 годин, іноді спимо або дрімаємо прямо в робочих кріслах, але скаржитися на життя не доводиться.
Зараз фаза війни менш активна, ніж, наприклад, улітку чи восени 2022 року, тому й спектр завдань зменшився, але все одно вимагають багато всього, і це все потрібно виконувати. Проблема лише в тому, щоб знайти час все це виконувати.
Також є проблема, що не вистачає кадрів, тому дуже часто доводиться, окрім свого напряму, займатися якимось ще. У моєму випадку це Запорізький напрямок, який теж дуже непростий. Тому доводиться багато слухати, багато дивитися, багато розмовляти, багато вербувати, щоб потік даних був точнішим і міг використовуватися під час планування наступних операцій. Це якщо загалом.
Найспокійніші дні – це коли погана погода: шторм, гроза, вітри тощо. Тоді, в принципі, дізнатися особливо нічого не вийде, на нас також нічого не летить, та й зі супутників нічого не подивишся. Тоді можна на якийсь час видихнути, але все одно потрібно завжди бути на зв’язку в разі чого.
– Як ви запобігаєте поширенню фейків на своєму каналі?
– Дуже просто – практично не читаю відкритих джерел інформації. Тобто мені простіше самому зробити помилку, ніж я ретранслюватиму те, що масово пишуть. Якщо чесно, уже нудить від різноманітних «експертів», враховуючи, що в країні відсутній регулятор, який міг би суттєво покращити якість подання тієї чи іншої інформації. Тому включаємо регулятор у себе, спираємось виключно на якісь свої джерела, які перевірені не лише часом, а й надійністю, так і працюємо.
Краще мати одне джерело, але надійне, ніж 15-20 «оглядачів-експертів», які транслюють власну думку частково для того, щоб привернути до себе увагу. Не всі «експерти», на жаль, вміють будувати аналітичні ланцюжки, інколи ж їм просто не вистачає глибини інформації, щоб дати реально об’єктивну оцінку ситуації. Тому хоч і висловлюємо на каналі виключно свою думку, але вона завжди має свою основу, аргументи, докази чи факти, які іноді підсвічуємо (бо можна), а іноді – ні.
– Вам вдається дуже швидко закривати мільйонні гривневі збори. Чи ви рахували, скільки коштів ви зібрали за час існування каналу? За яким принципом ви обираєте тих, для кого відкриваєте збір?
– Станом на 1.01.2024 підписники допомогли різним підрозділам на суму 87 000 000 грн. Щодо зборів люди мені пишуть щодня, зазвичай по 50 повідомлень на день, але найчастіше кількість повідомлень добігає до 200-300 на добу, тому, звісно, допомогти всім немає можливості. Вибираємо тих, хто ВЖЕ має запит від частини + печатку або будь-які інші підтверджувальні документи, що солдат Х потребує речей У для виконання таких-то завдань.
Потрібно розуміти, що в армії у нас корупція є у великих масштабах, тому перевіряються збори дуже ретельно як через частину, так і через комбригів. Якщо запиту немає або його неможливо зробити (такі випадки теж бувають), беремо інші документи для перевірки, щоб переконатися, що людина, яка звернулася, не шахрай. На це йде зазвичай багато часу (залежно від бригади), але воно того варте, враховуючи, що всі кошти тоді 100% йдуть за призначенням, а не комусь кудись у кишеню. Це принципова позиція, і вона не змінюватиметься.
– На що зараз потрібно донатити українцям насамперед? Якими є потреби наших військових сьогодні?
– Якщо проаналізувати останні запити (скажімо, за останні 2 місяці), то не вистачає хорошого транспорту для транспортування особового складу або БК. Це вічна проблема з огляду на те, що машини на фронті – це як розхідник, а частини не поспішають закуповувати новий транспорт або видавати його на передову. Тому я б таку потребу в машинах виніс на перше місце, враховуючи, що дійсно багатьом бійцям іноді доводиться в повному екіпіруванні пішки йти 2-3 км до позиції. Так не повинно бути.
Далі йдуть дрони, і тут одразу скажу: різні дрони. Є відкрита потреба у дронах типу Mavic (особливо 3Т), а також у будь-яких інших аналогах розвідувальних дронів. Останнім часом також збільшився попит на ударні дрони (наприклад, «Кажан») і, звичайно ж, FPV. Чим кращий дрон, тим простіше бійцям працювати. Чим кращий дрон, тим вищий шанс на результат. Чим більше дронів, тим спокійніше бійцям у роботі, враховуючи, що вони розуміють, що при втраті дрона в них є, наприклад, 20 запасних, які їм купили небайдужі люди. На деяких ділянках фронту ми втрачаємо по 60 дронів на добу, а якщо взяти всю лінію фронту – ця цифра буде в кілька разів вищою, тому й забезпечення має бути таким, щоб не було мінуса, й аеророзвідка, зокрема, не сиділа без дронів.
Підтримати збір на «Штурмові роботи» для Третьої окремої штурмової бригади (наземні роботи відіграватимуть вирішальну роль на полі бою під час цієї фази війни та допоможуть зберегти життя бійців) можна за посиланням.
Останнє, третє місце – це різноманітні «зручності», які потрібні в польових умовах: зарядні пристрої, РЕБи, нічники та інше. Тут запити різні, усе залежить від ділянки й від того, наскільки бійці укомплектовані. Але зарядні станції, старлінки та окопні РЕБи потрібні, в принципі, завжди і всім (особливо РЕБи).
– На День Незалежності ви звернулися з дуже зворушливими словами підтримки до українців, які зараз вимушено перебувають на тимчасово окупованих територіях. Як часто вдається отримувати фідбек від цієї аудиторії?
– Враховуючи, що це (робота з тимчасово окупованими територіями) наша основна робота, – щодня. І списуємось, і зідзвонюємось. Це наші люди, залишати їх не можна. Вони там терплять як можуть, але терпіння не вічне, тому до них завжди потрібно шукати правильний підхід і пояснювати, чому відбувається так, а не інакше.
Наприклад, вони можуть ображатися, що за їхніми координатами не прилетіло, але ця образа тимчасова, тому що обов’язково прилетить у потрібний момент. Їх намагалися вже дискредитувати, мовляв, якщо залишилися там – отже, вже не наші. Це зазвичай заявляють люди, які не мали й не хочуть мати жодних контактів із нашими людьми по той бік війни. Багато наших людей не хочуть ставити себе на чиєсь місце і просто ліплять всяку нісенітницю і вішають ярлики – а так робити не можна.
Тисячі відпрацювань та операцій були та будуть успішними завдяки цим людям. Тим, хто, ризикуючи своїм життям, допомагає чим може: хтось техніку руснявим псує, хтось вночі тихенько когось заріже, а хтось просто ховає наші дрони, які впали на землю, і віддасть їх виключно у тому випадку, як ми туди зайдемо. У них там домівки, господарство, яке без України чахне на очах, тому мотивації допомагати нам у них вистачає, потрібно просто їх у цьому підтримувати та поводитися з ними як із дорослими людьми, тобто не годувати обіцянками, а показувати дії. Чим, у принципі, і займаємось. Тому так, фідбек летить щодня.
– Ви думали про те, яким міг би бути формат каналу «Миколаївський Ваньок» після війни?
– Я не думаю, що канал існуватиме після війни, принаймні таких планів немає. Я думаю, що канал зникне так само раптово, як і з’явився, але ще незрозуміло, як і коли закінчиться ця війна. Тому жодних думок про майбутній формат поки що немає.
– Чи є канали, за якими ви стежите та які вам цікаві з огляду на інформацію чи персонажа, який стоїть за каналом?
– Мені дуже подобаються творчі некомерційні люди, які ведуть канали для задоволення, а не для бабла чи будь-якої іншої вигоди. Такими прикладами можуть бути Бодянич і хлопці з Бази – це дуже талановиті люди. Також стежу за каналами наших бригад, які вміють якісно редагувати відео та підсвічувати свою роботу – тут, звичайно, як приклад, 3-тя ОШБр, 47-ма ОМБр, і ось нещодавно для себе відкрив ХАРТІЮ. Я вважаю, що у каналів наших бригад і підрозділів має бути набагато більше підписників, ніж у них є зараз, але, мабуть, це прийде тільки з часом. А так більше нічого іншого я не читаю – немає ні інтересу, ні часу.
Кацапські канали маю читати по роботі, щоб розуміти, які ІПСО чи акценти вони запускають цього разу, але самі канали мені читати не потрібно – до мене вся ця інформація приходить у вигляді щоденного огляду з якісною аналітикою від якісних колег по цеху.
– Що б ви хотіли сьогодні побажати всім українцям?
– Щастя, здоров’я, багато грошей та благополуччя. Насправді хотілося б побажати якнайбільше витримки та терпіння, яких нам усім останнім часом може не вистачати через війну, через військові дії, особисті трагедії та інше. Потрібно розуміти, що кацапня не звикла, що хтось проти них б’ється до кінця, а вибору в нас немає, якщо ми всі разом хочемо зберегти одне одного і нашу спільну країну. Ми платимо дуже велику ціну, але заплатимо ще більшу, якщо, не дай боже, дамо слабкість. Мені, наприклад, теж дуже хочеться плюнути на все і дивитися відео про котиків і собачок, але слабину не даємо, а якщо даємо, то дивимося відео про котиків і собачок у вільний час, і так, щоб ніхто не бачив (посміхається).
Вони прийшли нас усіх вбити, така була задумка. Вони не планували, що їм хтось чинитиме опір, тому вони все роблять для того, щоб ми забули, які вони насправді тварюки, і переключилися на щось інше. До речі, окремі складні завдання на тимчасово окупованих територіях успішно виконували та виконують дівчата/жінки різного віку, але це вже тема для іншої статті (посміхається).
Тримаймо стрій!
Автор: Світлана Кравченко, Elle.ua
Джерело – Гривна
