Родина пані Наталі з Посад-Покровського, що на Херсонщині, через російське вторгнення втратила бізнес. Будинок та майно сім'ї пошкодили обстріли, а полоненого брата жінки вбили російські ракети. Попри пережите, родина повернулась додому в рідне село.
Про те, як планує відновлювати життя, Наталя розповіла кореспондентам Суспільного.
На початку березня колони російської техніки йшли через Посад-Покровське у напрямку Миколаєва. Отримавши відсіч від Сил оборони України, вийшли за село та розташували там свої позиції.
З 14 березня до деокупації Херсона населений пункт постійно обстрілювали з різного озброєння, згадує Наталя.
"То наш зять, старшої доньки, приїхав нас забрав, каже, що в селі нема вже нікого. Я не вірю, не знаю, що робити, він каже, що була два дні евакуація. А вже в той день уламки ось, в городах. Вже пробивало нам ось тут, уже ми, дитина з нами на руках, бігали", — каже Наталя.
З чоловіком та восьмирічним сином Наталя виїхала в іншу область. Та повернулись майже через вісім місяців, коли ЗСУ звільнили частину територій. На вулиці, де живе подружжя, їхній будинок єдиний, в якому можна жити. Інші згоріли від вибухів, зокрема і фосфорних бомб.
"Дитина залишилась у Гайсині із донькою, бо і школа, і тренування у нього. Куди, тут же ані води, ані світла, взагалі нічого нема. Дитина там поки, сумуємо, звичайно", — говорить Наталя.
До повномасштабної війни Наталя та Олег займались бізнесом — вирощували та продавали зелень.
"Город, теплиці. Ми круглий рік у теплиці, ми зелень вирощували, літом — м'яту і базилік, більше по зелені й овочі. Ми самі на себе заробляли, нам вистачало і в хату, і дитину забезпечувати, і дітям допомагати старшим. Опалення, плівки — все погоріло. Коли війна почалась, вже посадили розсаду, вже повилазила, порозсаджували в теплицях", — розповідає жінка.
Двоє зятів Наталі служать в Збройних силах України. Військовим був і брат жінки, його вбили російські військові. Вони обстріляли колонію в Оленівці на Донеччині, де утримують військовополонених українців, серед них був і брат Наталі.
"З 2014 року на Донбасі був, була контузія у нього, вижив, живий. За рік до війни в полк "Азов" вступив. У Маріуполі був, вижив у Маріуполі. Полонили їх, виводили хлопців. І оце в липні він загинув", — розповідає Наталя.
Замість розбитих вазонів із квітами під будинком Наталі експозиція з російських снарядів, які чоловік зібрав у дворі та поруч.
"Максимум на городі. По сусідах поруч прохожу, лежить десь щось збоку, безпечне. Це фосфор, такі краплі недопалені біля двору. Дещо було у ящиках з-під мін, оці накрутки, солдати дивились. Казали, без мін вони безпечні", — говорить жінка.
Після повернення господарі прибирають та рятують те, що вціліло в будинку.
"Одна грубка уціліла. Тут я посуд мию, перу. А там у кімнаті у нас і спальня, і їдальня, і ванна — все в одній кімнаті", — каже Наталя.
Планують полагодити теплиці й відновити свою діяльність, додає Наталя. Коли відремонтують електропостачання в селі, зможуть забрати додому сина.
Читайте також
Після обстрілів. Як відновлюють Чорноморський національний університет імені Петра Могили
У миколаївських лікарнях перебувають 250 поранених внаслідок російських обстрілів
Над Миколаївщиною збили російську керовану ракету — повітряне командування "Південь"
Джерело – Суспільне
