Херсон живе в окупації з початку березня. Тисячі херсонців виходили на мітинги та закликали росіян “повернутись додому”. Протести розганяли військовою технікою та відкривали вогонь. Жителів міста та області із проукраїнською позицією, зокрема активістів та голів громад, викрадалиЗа інформацією обласної прокуратури, станом на 10 травня на Херсонщині викрали 271 людину, звільнили — 177.та катували.
У квітні з'явились повідомлення про наміри провести референдум щодо створення так званої “ХНР” та запровадження в обіг рубля. Тоді ж російські військові захопили будівлю міської ради та представили свою “владу”. Так званим головою обладміністрації проголосили ексрегіонала Володимира Сальдо, а очільником міста — Олександра Кобця. 11 травня російські ЗМІ поширили заяву, що регіон напряму звернеться до Путіна щодо включення у склад Росії.
Тим часом з Херсона самотужки, без “зелених” коридорів, за даними міського голови Ігоря Колихаєва, виїхали близько 40% жителів. Ще більш ніж половина херсонців залишаються в оточенні ФСБ та Росгвардії, часом без телефонного зв'язку та інтернету. Які настрої у містян та чого їм бракує найбільше, про ризики потрапити у колаборанти, а також про роботу комунальних підприємств — ми поговорили із Колихаєвим, який залишається у місті та працює віддалено після захоплення приміщення міськради.
Російські медіа поширили інформацію, що нібито Херсонська область звернеться до Путіна з проханням включити її у склад Росії. Раніше були повідомлення, що в області проведуть референдум щодо проголошення так званої “ХНР”. Як вам здається, чи вже облишили ідею з референдумом?
Референдум начебто планувався на 17 квітня, з тієї інформації, яку поширювали в ЗМІ. Потім переносили кілька разів. Я хочу сказати свою точку зору: референдуми мають проводитись за законодавством України та міжнародним правом. У нас триває війна, тому проведення будь-якого референдуму — незаконне. Водночас до нього треба готуватися, проводити певні заходи на кшталт агітації та друку бюлетенів — цього я не бачу.
Що стосується заяви про включення до складу Росії, мені складно коментувати, що в головах тих, хто ініціює та поширює такі гучні заяви. Я точно знаю, що Херсонська область і херсонці за те, щоб залишитись у складі України. Тому звернувся до Офісу президента, щоб там офіційно відреагували на подібні заяви, висловили свою підтримку Херсонщині і кожному жителю, а їх зараз залишилось близько 500 тисяч з довоєнного мільйона.
25 квітня захопили будівлю міської ради, з того часу ви працюєте віддалено. Як це технічно відбувається в окупованому місті?
На віддаленому доступі працюємо з трьома профільними заступниками, які залишились у міськраді. Ми об’єднались і керуємо містом з одного з комунальних підприємств. Частково залишились службовці з департаментів та управлінь, якась частина пішла на простій або у відпустку. З керівниками комунальних підприємств ми спілкуємося, даємо завдання. Працюємо, перегрупувавшись, бо виїхали й комунальники, виїхали і до 20% лікарів, майже 30%— вчителів. Тим, хто залишився, мають продовжувати виплачувати зарплатню. Якщо цього не буде, люди почнуть дивитися у інший бік, бо треба за щось жити, про це ми також говоримо з Офісом президента.
Яку відповідь вам надають, який алгоритм дій?
Наразі я отримав відповідь, що алгоритм (роботи комунальників та держслужбовців на тимчасово окупованих територіях — ред.) розробляють, треба зачекати, ми зможемо ознайомитись, щоб не потрапити у колаборанти. Зараз ми всі тримаємо дистанцію з окупантами.
А окупаційна влада чи російські військові намагаються з вами спілкуватись, втручаються в роботу комунальних підприємств?
Я не спілкуюсь з російськими військовими чи з представниками окупаційної влади, бо немає потреби. І раніше, коли вони приходили ще в міську раду, ніхто їх на чай не запрошував. Вони, завжди озброєні, питали тільки одне “Будете співпрацювати чи ні?” Що стосується комунальних підприємств, то вони навідуються, щоб з ними почали співпрацювати, але керівники відповідають, що нічого не потребують. Але це питання часу, поки ми ще утримуємо місто, маємо матеріально-технічні залишки.
Тобто, з одного боку, озброєні російські військові, а з іншого — ризик потрапити у колаборанти. Як мотивуєте людей ходити на роботу?
Щодня об'їжджаю комунальні підприємства, спілкуюсь з мешканцями. Ми повернулися у 90-ті: у людей немає роботи, вони дійсно шукають заробіток. У всіх одне запитання “Що буде далі?”, тому що психологічний стан важкий. Люди вигоріли, живуть у режимі очікування. Не можуть евакуюватись, бо немає “зелених” коридорів, а коли намагаються виїхати самотужки, то по п’ять діб перетинають блок-пости. Багатьох не пропускають.
У країні є окуповані території, деокуповані, передова та глибокий тил. Я не кажу, що десь легше, а десь — важче, але психологічно дуже складно там, де тебе оточує ФСБ та Росгвардія, і ти не розумієш, що буде завтра. Це ніби до вас додому прийшли люди, яких ви не запрошували, і кажуть “Нам подобається, ми хочемо тут залишитись”, а ти не можеш їх вигнати, бо вони зі зброєю.
Ви розповідаєте про стан херсонців, які щодня бачать озброєних російських військових і водночас чекають на ЗСУ. Які їм потрібні сигнали, щоб відчувати, що Херсон не покинутий?
Якщо очікування перейде у розчарування, нам буде важко зберегти людей, які залишились. По-перше, потрібна правдива інформація, об'єктивна, щоб кожна людина могла будувати свої плани. По-друге, ні в якому разі не можна залишати людей без засобів існування, повинна працювати банківська система. По-третє, як я і казав, треба чітко розуміти інструкції, за якими мають працювати комунальні підприємства та державні установи. У жодному разі не ділити на тих, хто залишився в окупації та тих, хто виїхав. Бо, коли люди виїжджають, їм ставлять одне й те саме запитання “А чого ви тут залишалися, а чого ви чекали?” Таке враження, що нас почали ділити. І коли ставлять такі запитання, то стає простіше рухатися у сторону Криму, а звідти — до Туреччини чи Грузії.
Читайте також: Всі рухи та злочини військових РФ на Херсонщині відстежуються та фіксуються — Подоляк
Під об'єктивною інформацією ви маєте на увазі реалістичні строки звільнення?
Так, бо коли говорять “Може, це буде завтра або після завтра” чи “Це буде жорстко або дуже жорстко”, лише множиться страх.
Ви спілкуєтесь із головою ВЦАГеннадій Лагута виїхав за межі Херсонської області, у перші дні окупації журналісти Суспільного не могли із ним сконтактувати. Пізніше він заявив, що продовжує виконувати свої обов'язки з безпечного місця. Геннадієм Лагутою?
Є спілкування щодо проведення платежів для комунальних підприємств. Казначейство перевели у Кропивницький, зараз з міського бюджету виплачують зарплатню, а з державного — пенсії. Мене ще бентежить питання підготовки до опалювального сезону, якщо ми не проведемо її, буде катастрофа. Треба міняти труби. Це стосується і Міськсвітла, і Міськводоканалу, бо системи застарілі, якщо цього не зробити, ми не зможемо утримувати місто. Я вже не кажу про асфальтні роботи.
У місті не працює поліція, прокуратура, суди. Чи продовжує працювати муніципальна варта?
З 26 квітня муніципальна варта не працює, немає можливості виконувати свої функції. Тому в цьому плані хаос.
Як зараз із продуктами та ліками у Херсоні?
Коли волонтери ще їздили до Миколаєва і привозили нам ліки, ми передавали їх в лікарні і за рецептами роздавали людям. Зараз медикаментів залишилось на два тижні. Вже немає розчинів для крапельниць, обмаль ліків для серцево-судинних захворювань, також є потреба у кисні. Тому, якщо буде відкритий гумкоридор на Кривий Ріг, нам треба завезти сюди медикаменти.
Проблеми з продуктами я не бачу, бо запрацювали фермерські господарства, відкриті маленькі магазинчики, молоко привозять з сіл. На складах від волонтерів є товари першої необхідності, дитяче харчування, памперси.
Що стосується МНС Росії, то вони дійсно завозять гуманітарну допомогу, яку роздають солдати, не наші мешканці, у різних точках Херсона. Спочатку її брали здебільшого малозабезпечені, зараз черги ростуть, бо люди втратили роботу. Дехто бере й перепродає на базарі, таким чином виживає. Завозять продукти і з Криму, вони продаються в магазинах і на ринках. Тому проблем немає, є лише проблема з продуктами вітчизняного виробництва.
Які настрої у місцевих підприємців?
Зараз у Новокаховському районі вийшло розпорядження, де чітко прописано, що фермерські господарства, якщо хочуть надалі працювати, мають отримати дозвіл від “влади” та платити податки незрозуміло куди. Якщо цього не зроблять, то відбудеться “націоналізація”. Підприємці не розуміють, що буде далі. Є товарні залишки і в портах, і на елеваторах, і на складах. Є молочні підприємства, які виливають молоко, бо молокозаводи не працюють. І водночас треба кредити закривати. Тому потрібна чітка інструкція від уряду.
Я читала ваш допис про запуск фонтанів. Я так розумію, це намагання показати містянам, що треба продовжувати жити далі. На вашу думку, де межа між цим та нормалізацією життя в окупації?
Є психологічний стан міста, є психологічний стан людей. Місто існує, коли у ньому є люди. Якщо буде філософія “розбитих вікон”, майбутнього у цього міста немає. Водночас робота фонтанів — це економічні витрати. Коли ще діяв виконком, ми вирішили, що фонтани мають працювати у вихідні. Однак, після того, як під Миколаєвом зірвалась подача води, ми призупинили цю ідею. І вирішили запитати у Facebook, що думають містяни. Ми побачили різні відгуки і тримаємо ситуацію на паузі.
Представників місцевого самоврядування на Херсонщині викрадали, катували, комусь вдалось евакуюватись. Що для вас буде знаком, що потрібно виїздити?
Важке питання. У мене була можливість виїхати ще 24 лютого, але мені не давали такого наказу, як тим, хто виїхав. Після 26 квітня, коли захопили міську раду, в Офісі президента запропонували виїхати. І я запитав “А що робити з тими, хто залишився в місті, як будемо їх вивозити?” Тому я чекатиму, коли нас визволять.
Читайте також
Історичні міфи і примарні нацисти: про що йдеться в "настільній книзі Путіна"
Джерело – Суспільне
