Жителька Херсона Альона Маляренко написала свої думки з приводу подій, що відбуваються у місті. Публікуємо їх з її дозволу.
Мітинг чи гуманітарка?
Протягом місяця від 2000 до 5000 херсонців день у день самі без примусу чи зарплат виходили на Площу Свободи й показували: вони - українці, Херсон - Україна.
Їх спочатку терпіли, потім стали розганяти дедалі жорсткіше. Невже для того, щоб зібрати охочих брати гуманітарку на тому саме місці? Ок, почали... А їх навіть і тисячі нема. Уявіть: по халяву йдуть менше, ніж за прапором України.
Цинізм ситуації в тому, що саме росіянами місто було відрізане від постачання ліків, продуктів, гігієнічних та промтоварів. Що самі вони не гребують вичищати підвали й комори покинених будинків і, кажуть, обшуки часто починають з холодильника. Але тепер вони благодіють, як вміють. А місто місяць - МІСЯЦЬ! - опиралося й продовжує. За халявою народу менше, ніж за готівкою в банк чи на мітингах.
Як вам така сцена?
Літній жінці за Центральним ринком видали пакет, вона подякувала, розвернула, побачила лейбу "армия России" й повернула, додавши 10 чи 20 гривень доброчинцеві, зі словами: "Перш ніж сядеш оце їсти, пом'яни мого сина, який загинув при штурмі Антоновського моста"...
No comnents.
А ось інша:
Деякі люди, що отримали сьогодні гуманітарку, субтильні жіночки й чоловіки за 50, їхали в тролейбусі зі мною. Від них сильно пахло секондом - оцей специфічний запах антисептика, уххх. І вони розпитували, роздивившись карту руху: "А где тут железнодорожный вокзал, остановка железнодорожная?"
Не місцеві. І питали одне в одного пошепки: "а дєньги ти получила?"
Наводить на роздуми...
Так, звісно, в черзі чимало наших мешканців старого фонду, які живуть на мінімальну пенсію, не вписалися в реалії України, але в реалії РФ навряд чи впишуться. Їм просто хочеться їсти.
Але... хто ця "молодь"? Навряд чи евакуйовані з окупованих сіл Херсонщини. Отакі картинки.
Я ні в якому разі не суджу тих, хто хоче їсти. Тільки молюся: Боже, не дай мені та моїм близьким дійти до того стану, коли буде байдуже, з чиїх рук і що брати.
Такі от записки очевидця.
Що відомо:
- Понад місяць російські війська на Херсонщині. Вони так і не покидають наміру взяти все під свій контроль, не зважаючи на сильний спротив жителів області.
- Люди щодня виходять на площі і вулиці міст, селищ, сіл. Неозброєні, голіруч вони зупиняють транспортні колони військових РФ, не бояться пострілів, гранат. А росіяни все частіше їх застосовують до мирного населення.
- Херсон, в який 1 березня зайшли окупанти, так і залишається в облозі. Машини з продуктами та ліками до Херсона не пускають. Втім місто потроху оживає: працюють комунальні служби, відкрились деякі магазини та кафе.
Читайте нас у Тelegram: Суспільне Херсон
Джерело – Суспільне
