9 травня херсонці відзначають День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. Ранок у Парку Слави обласного центру почався з мітингу та вистави. З учасниками акції спілкувалось Суспільне.
"Як тільки німці заходили, мати кинула квасольку. І каже, діточки, сідайте і вибирайте квасоль. Заходять німці. Дивляться дітки сидять, - нас троє, бо старшу забрали в Німеччину і вона не вернулась ще. Побачили – діти, загелкотали і пішли у сусідню хату", - каже ветеран Другої світової війни Василь Ярко.
Згадує Василь Іванович, як загарбники зайшли у рідне село Мохнач на Черкащині. У роки війни він був зв’язківцем партизанського загону. Зараз йому 93.
"Було так, що староста - кум мого батька. Він сказав: "Не бійся, я староста. Поліцаї під моїм керівництвом. Як я скажу, не чіпати людину, то вони не будуть". А так би хапали і саджали", - говорить Василь Ярко.
Коли почались бомбардування, Василя Тимковича перевезли з Івано-Франківська до діда в Кам’янець-Подільський. Після звільнення села він пішов добровольцем. Коли закінчилась війна, ветерану було 18.
"У мене такий випадок був. Я ще хлопчиком був. Командир сказав кухарю, щоб мені дали доглядати козу – мій кінь буде, - сказали. Я її приручив. Треба було перейти кордон. Три групи не повернулись, і тоді пішов я з козою. І пройшов, як хлопчисько, і мене пропустили. У штабі почали польською допитувати: хто і звідки. І я все розказав, бо жив у Івано-Франківську. І мене відпустили. Я все дізнався, повернувся і розказав своїм", - говорить ветеран Другої світової війни Василь Тимкович.
Віктору Васильович Решетову 93 роки. Чоловік родом із Ржева. Пішов добровольцем на фронт у 16.
"Війна для мене закінчилась 2 травня у госпіталі. Я почув, що Берлін впав. Ішов добровольцем у 16 років. Начався у школі військово-повітряних сил. Постійно згадую друзів, яких вже давно немає", - говорить ветеран Другої світової війни Віктор Решетов.
Микола Гаран зустрів 9 травня у місті Батумі в госпіталі. Зараз ветерану 99 років:
"У Батумі потрапив після поранень, отриманих у Керчі під час бою. Я працював в Одеському пароплавстві. У 41 році мене призвали на службу. Пройшов усю війну. Брав участь у боях за Миколаїв, Очаків, Одесу, Севастополь, Новоросійськ".
Тетяна Білоножкова працювала у госпіталі під час війни. Їй було 15.
"Я навчалась у школі, коли почалась війна. У нас було 3 класи по 43 людини, а закінчували 10 клас – дев’ятеро. Народилась в Оренбурзькій області у селі Грачовка. З нашої улиці забрали усіх чоловіків під Сталінград. І жоден з них не повернувся. І коли оголосили День Перемоги, це були сльози матерів. Залишись лише самі жінки з дітьми", - каже Тетяна Білоножкова.
Юрію Куликову було 4, коли почалась Друга Світова війна. Батько чоловіка брав участь в обороні Ленінграду. Згадує завершення війни:
"Зранку батьки підняли – вставай, синку. Війна закінчилася. Сонячний такий день був. І все. Народ гуляв. Я жив тоді у Вологді, є таке місто. До нас німці не дійшли, але літаки літали високо. Фашистські. Зенітки стріляли. В окопи ховалися, ось тільки згадується таке".
Сьогодні у місті та області 13 масових заходів. Задіяно близько 800 правоохоронців, говорить речниця Нацполіції у Херсонській області Тетяна Скуба:
"Заходи на даний час відбуваються спокійно, покладання квітів пройшло спокійно на території парку слави поліція забезпечує публічний порядок та безпеку, задіяно близько 200 правоохоронців та національної гвардії, військовослужбовців, курсантів. Поки що все проходить спокійно, сподіваємось – так і надалі буде".
Джерело – Суспільне