Есе братів Капранових про херсонця Романа Набєгова, добровольця батальйону "Миротворець", загиблого у російсько-українській війні, увійшло до проєкту "PLUS 1". Цей проєкт у різних мистецьких формах представляє життя загиблих захисників України.
Робота розпочалась кілька років тому і ще триває, всього таких історій вдалося зібрати 22, - розказав скайпом кореспондентам Суспільного автор проєкту Мар'ян Присяжнюк:
"Це такий мистецький проєкт . Я його задумав ще десь у 2016 році, бо тоді здавалося, що дуже мало у культурному просторі речей, які б фіксували, як перетворюється національна пам'ять українців. У нас була радянська спадщина нещодавно, дехто нею живе і досі, і тут створилося щось нове, правильно це було б зафіксувати у мистецтві, тому я зупинився на фотографії, і на художніх текстах. Ми розказуємо про феномен волонтерсько-добровольчого руху, бо українці через свої непересічні вчинки зупинили ось цю орду, одну з найсильніших армій у світі. І на початку війни це були переважно добровольці. І мені хотілося розказати історії цих добровольців, яких, на жаль, вже немає, які загинули від руки росіян".
Над проєктом працювала команда волонтерів, одну з історій відшукали у Херсоні, - розповідає Мар'ян Присяжнюк:
"Я шукав якоїсь прив’язки. Якщо з Херсона Рома Набєгов, то, можливо, є якісь автори з Херсона або територій, які близько до Херсона, просто щоб це було простіше і глибше відчувати. Відповідно, я знаю, що брати Капранови родом з Очакова, я звернувся до них і вони написали цей текст, який скоро буде перекладений англійською мовою у нас на сайті".
Про свою роботу над есе про Романа Набєгова розказав Віталій Капранов. За життя не зустрічалися, – говорить письменник, - та надихнули вірші Романа, відчули якусь спорідненість душ:
"Кожен з нас, перш за все, повинен шанувати земляків. А з Романом ми одним повітрям дихали, в одному Дніпрі купалися і як земляки маємо перед ним обов’язок вшанувати його пам'ять. Від його щоденникових записів ми довідалися про, я б сказав, таку дуже споріднену душу, тому що так само, як і ми, він з дитинства був російськомовним і у дорослому вже віці раптом знайшов для себе Україну і навіть почав українською мовою вірші писати, і як це раптом людина стає українським патріотом і навіть готова життя віддати за Україну".
Мати Романа Набєгова Оксана пригадує – із зими 2014 року Роман, який тоді працював слідчим в Олешках, кілька разів писав рапорти, щоб потрапити до добровольчого батальйону "Миротворець". Про бажання сина вона не знала. Роман загинув, коли йому було 27, посмертно нагороджений орденом за мужність. Оксана спілкувалася з братами Капрановими, а також узгоджувала написане есе для проєкту "PLUS 1":
"Можливо цей проєкт для когось буде таким собі маячком, який знову дасть сили щось робити, для багатьох волонтерів, які, можливо, вже втомилися. Тому, можливо, і добре, що зараз потроху сформувався цей проєкт, фотографії до нього робив Юрій Білак, він француз українського походження і я вперше зустрілася з людиною, яка спілкується українською і зовсім не знає російської, їх родина емігрувала на початку 20 століття, і ось цей проєкт мав показати – що воює вся Україна. Телебачення, пропаганда показують, що це війна Сходу та Заходу. Насправді хлопці воюють усі, і Херсонщина також. У нас російськомовна родина. Багато таких у Херсоні, але живемо з любов’ю до України. Брати Капранови написали так, як вони відчули Херсонщину і добровольчий рух. Всі думають , що Херсонщина – проросійська, але це не так".
Олена Протопопова, Володимир Чепинога.
Джерело – Суспільне