Пандемія COVID-19 додала українських лікарів до списку героїв нашого часу. Епідемія вірусу, проти якого світ ще донедавна не мав ліків, викристалізувала також низку проблем у національної медичній системі, як то незахищеність лікарів і відсутність адекватної інфраструктури для їхньої роботи.
Цього року наші лікарі працювали цілодобово та, на початковому етапі пандемії, майже без захисту. Багато хто з них з них помер, дехто звільнився, інші ж хворіли на COVID-19, але поверталися до роботи. Через складні умови пандемії українські медики часто змінювали своє життя, щоб допомагати іншим. Вони перепрофільовувалися, відкладали весілля через пандемію та свідомо влаштовувалися на небезпечну роботу в опорні лікарні. Усі вони - мужність України, і сьогодні ми розповімо вам про кількох із них.
Після смерті батька продовжив його справу. Ігор Гайда. Черкаси
Ігор Гайда - лікар у четвертому поколінні, хірург Третьої міської лікарні швидкої допомоги у Черкасах. Працювати до поліклініки за сумісництвом він пішов після смерті батька - також хірурга Олега Гайди. Батько пропрацював 25 років у другому центрі первинної медико-санітарної допомоги завідувачем хірургічного відділення. 30 червня Олег Гайда помер від коронавірусу.
"Я через півтора місяця відчув обов’язок, продовжити справу батька. Батько пропрацював тут багато років і до його кабінету вже була "протоптана стежка". Люди йшли до батька з різними патологіями, хворобами. І я б не хотів, щоб це все закінчилося", - розповідає Ігор Гайда.
Син почав приймати пацієнтів у батьковому кабінеті. Там залишилися придбані батьком захисні маски, рукавиці та антисептик.
"Я в цьому кабінеті перебуваючи, хай хоча б трошки, але все-таки відчуваю зв’язок з батьком навіть після його смерті. Деякі речі нині на тих місцях, як він залишив. Наприклад, стенди. Це своєрідна для мене пам’ять про батька", - каже хірург.
За словами лікаря його батько заразився COVID-19 на роботі. Це підтверджує і висновок комісії державної служби з питань праці. Однак, наразі він змушений доводити це в суді, щоб отримати грошову компенсацію. Однак питанні компенсації не єдине, що Ігор Гайда хоче зробити для свого батька. За життя Олег Гайда хотів створити "хірургію одного дня" і почав облаштовувати в поліклініці кабінет для операційного втручання. Тепер Ігор Гайда хоче закінчити роботу батька: кабінету необхідні операційний стіл та інструменти.
На думку хірурга, Новий рік - це час "тотального перезавантаження планети.
„2020 рік нас змінив, хоча ми ще цього не зрозуміли. Цей рік був непередбачуваний. Саме в цьому і полягала його складність. Вперше за сто років ми зустрілися з пандемією, від якої немає панацеї. Вперше ми зрозуміли, що хвороба може забрати будь-кого і не важливий статус і гроші. Ми, нарешті, побачили всі недоліки нашої системи державного управління та вибірковості законів. Світ замислився про важливість медицини в житті країни. Всі зробили висновок, що ніде від проблем не сховатися. Ми нарешті відчули, що роботу можна робити і дистанційно, ми почали думати. Пандемія змусила нас по іншому мислити. 2020 рік - це початок нової історії. Світ вже змінився“, - каже хірург.
Долає кілометри на велосипеді на шляху до роботи. Надія Зосімова. Кропивницький
Надія Зосімова вже на пенсії, однак продовжує працювати медсестрою у стоматологічній клініці в Кропивницькому. Там вона працює вже 42 роки.
Сама Зосімова живе у селі Грузьке. Через скасування роботи транспорту під час першого локдауну навесні маршрутки між її селом та Кропивницьким були скасовані. Через це 63-річній медсестрі довелося їздити на роботу на велосипеді. А для того, щоб потрапити на роботу на 13:00 їй доводилося виїжджати об 11-й ранку.
"Коли ходили маршрутки, то в 11.30 виходила. Сідала на міський транспорт. На роботу приходила завчасно. Мала час, аби переодягтись у медичну форму. Зараз – більше часу витрачаю на проїзд. Фізично важко. Та й роки беруть своє’’, - розповідає Зосімова.
Однак попри складнощі, на роботу медсестра їздити не припинила.
"Від медпрацівників багато, що залежить. Ми не просто виконуємо свою роботу. Ми - перша ланка, яка контактує з хворими", - наголошує вона.
Самому велосипеду близько сорока років. На ньому медсестра проїжджала три кілометри польової дороги до селища Нового. Там лишала ровера у знайомих та йшла на автобус.
За словами жінки, коли почала так багато їздити, то в неї боліли м'язи. А під час руху на гору доводилося котити велосипед. Поряд із фізичним навантаженням, рух медсестрі ускладнює і стан дороги.
‘‘А зараз байдуже. Іноді їду – то ще й пісні співаю. Воно мені полегшує дихання й не так задихаюсь. А іноді вовком хочеться завити від цього велосипеда, не те що заспівати. Дороги такі’’, - розповідає вона.
Окрім того, жінку лякають звірі, яких вона може зустріти дорогою.
‘‘Боюся я вовків та лисиць. Кожній людині притаманний страх і біль. І у мене є страх. Беру з собою хлібець, щоб задобрити звірів, якщо раптом їх побачу’’, - описує вона.
Увесь 2020-й рік, за словами медсестри, пройшов у напрузі через коронавірус.
"Коронавірус морально давив. В добрий час сказати, я не хворіла. Мабуть, бо рухливий спосіб життя веду (сміється) – маю фізичні навантаження, постійно "у русі". Очікую, що послабиться у наступному році ця пандемія. Буде вакцина, може людей не залишить держава. Дуже боялися і бояться люди хвороби, її наслідків. Деякі колеги перехворіли, зараз відновлюються. То саме головне у наступному році, щоб ми побороли цю проблему, що б люди були здорові, щоб не хворіли. Інші проблеми – як у всіх – фінансово трішки страждаємо, медицина наша розгромлена, надіємось, що щось виправиться. А так, не падаємо духом, думаємо, що природа нас не образить, заступиться", - зазначила Зосімова.
Лікує ветеранів. Фаді Аль Таріфі. Івано-Франківськ
Ще до початку пандемії коронавірусу йорданець Фаді Аль Таріфі протягом чотирьох місяців, безкоштовно лікував і протезував зуби поліцейським-ветеранам АТО в Івано-Франківську.
"Україна дуже потребує допомоги цих людей, які захищають свою державу, свої землі, свій народ", - розповів він, пояснюючи, що спонукало його до такої роботи.
Фаді Аль Таріфі вже 16 років живе в Івано-Франківську. У 2019 він отримав українське громадянство та вважає це "честю". За час проєкту він встиг пролікувати 18 правоохоронців. Як відзначив один з пацієнтів Фаді Аль Таріфі - старший сержант поліції Микола Білецький, який з 2015-го року їздив на Схід, його здивувала душевність лікаря. Білецький також відзначив, що дуже задоволений роботою Аль Таріфі.
Сам лікар переконаний, що патріотизм проявляється саме у тому, що людина віддає свої державі. Це і спонукало його підтримати поліцейських.
"Казати, що ти любиш свою державу, що ти патріот, бо говориш українською мовою, недостатньо. Це обов’язково, але цього недостатньо. Патріотизм – це те, що ти віддав, чим допоміг своїй країні", - наголосив Аль Таріфі.
У листопаді 2020 року він запустив новий проєкт "Жінки героїв". Тепер він взявся безкоштовно лікувати матерів та дружин загиблих правоохоронців. У рамках проєкту сертифікати на 25 тисяч на стоматологічні послуги отримали 18 жінок: "Коли ми підбирали для проєкту категорію людей, то зрозуміли, що матері та жінки загиблих в АТО правоохоронців неабияк потребують допомоги. Ми завжди раді допомогти, адже в єдності наша сила".
За словами Фаді Аль Таріфі, за останній рік він переоцінив кілька речей у своєму житті.
"На першому місці – допомогти людям зберігати своє життя, здоров’я своє та своїх рідних. Моя робота навчила мене, що треба дбати один про одного, що є не лише робота, бізнес і заробляння грошей. А моменти, коли кожна людина старається зберегти життя, стали на перше місце. І я зрозумів, що як лікар, маю додаткові завдання, почуття і мушу допомагати іншим", - розповів він.
Він також висловив сподівання, що у наступному його проєкті візьмуть участь вже діти героїв.
"Як і кожного року, у наступному я хочу, щоб всі люди були здорові. Хочу також все більше і більше розвиватися і вдосконалювати навички у своїй професії. Це – мрія та ціль кожного професіонала, який любить свою роботу. Хочу удосконалювати її. Надіємося, що наступного року у проєкті візьмуть участь діти наших героїв", - наголосив лікар.
Читайте також
Опікуються дітьми без батьків, роблять винаходи та вчать безоплатно. Вчителі. СУСПІЛЬНЕ | ЛЮДИ РОКУ
Стають волонтерами, блогерами та створюють електромобілі. Пенсіонери. СУСПІЛЬНЕ | ЛЮДИ РОКУ
Допомагають військовим, рятують тварин і людей. Волонтери. СУСПІЛЬНЕ | ЛЮДИ РОКУ
Джерело – Суспільне
