Богдана Горбачук втілила свою дитячу мрію через 9 років після закінчення школи. Вона залишила роботу у сфері торгівлі і стала дизайнеркою інтер’єру. Як змінити професію і працювати за покликанням? Богдана розповіла свою історію Суспільному.
Богдана мріяла з дитинства стати дизайнеркою одягу. Вчилась кроїти, шити, але мама наполягала на тому, щоб дівчина пішла вчитись на бухгалтера, бо це престижно. Каже, спочатку вступила до училища, потім був технікум. Після цього вступила на бюджет до університету, але скоро пішла звідти. Богдана говорить, коли справа не твоя, то навіть гарні результати не приносять задоволення.
"Через 9 років я все ж таки вирішила, що буду дизайнеркою. У мене було бажання будувати іншу кар'єру і які б можливості переді мною не відкривались, я все одно розуміла, що в середині порожнеча. Сказати, що нещасна, ні, але не наповнена людина. Я повторила усю шкільну програму, яку треба було скласти для ЗНО. Здала іспит. Я вступила до університету. Зараз, коли я чую, що батьки кажуть своїм дітям: треба піти і вивчитись на того. Я увесь час кажу, не треба його/її чіпати. Нехай обирають те, що подобається", - говорить дизайнерка-фрілансерка Богдана Горбачук.
Розробка проєкту цієї навчальної аудиторії – дипломна робота Богдани. Головне завдання: з мінімальними витратами перетворити звичайний кабінет на креативний простір для студентів. На все знадобилось 3 місяці, - розповідає дизайнерка.
"Все вийшло з першого разу. Проєкт затвердили. Я дуже хвилювалась, бо це кафедра. Тут всі креативні, творчі, класні, талановиті. Розробляла я його разом ще з однією студенткою, вона з графічного дизайну. Її частина була розробка шрифтової композиції та орнаментальної частини – це Лошкевич Надія. Ми разом з нею все робили. Я задала концепцію, а вона вже доповнювала мене потрібними елементами. Аудиторія стала багатофункціональною, але найголовнішим побажанням був великий стіл. Цей стіл задав композицію усього проєкту. Тут зробили пуфики, щоб усі модулі могли пересувати. Для того, щоб могли були різні композиційні рішення".
Друге, що хотіли викладачі, щоб було місце для зберігання усіх розроблених колекцій, тому що студенти творять унікальні речі тут. Богдана каже, що задоволена своєї роботою. Все ніби спокійно, але коли ти тут, немає відчуття нудьги:
"Я завжди використовую один нейтральний колір і додаю яскравих акцентів. У даному випадку, я розуміла, що не хочу використовувати тільки 2 кольори, тому я додала ще такі як блакитний, жовтий, фіолетовий і провела це через усі деталі, які доповнюють інтер’єр. Таким чином, аудиторія ніби і нейтральна, але дозволяє проявити творчість і креатив".
Повне відео
"Це як артпростір. Сюди хочеться повертатись, тут пари набувають іншого сенсу. Тут вільно, тут добре почуваєшся", - говорить студентка херсонського національного технічного університету Анастасія Маленко.
Ця лекційна аудиторія - другий проєкт Богдани для університету.
"Наші студенти є авторами проєктів не тільки аудиторій цього корпусу, але і головного корпусу теж. Ми виграли декілька грантів, у нас є спонсори і велика кількість дизайнерських моментів, виготовлені саме руками наших студентів", - розказала завідувачка кафедри дизайну ХНТУ Олена Чепелюк.
Ця вбиральня стала новим місцем селфі для студентів. Він функціональний, але разом з тим дуже красивий, каже студентка Анастасія Дробот:
"Мені подобається те, що тут присутні тільки 2 кольори:сірий та жовтий. Немає нічого зайвого".
Дизайнерка Богдана Горбачук каже спробувала поєднати у такому маленькому приміщенні яскраві елементи, деталі. Надихалась міським середовищем і вуличним мистецтвом:
"Мені подобаються прямі лінії, простота форм. В усіх моїх проєктах це простежується і помітно, що у цьому проєкті теж є нейтральний колір і тут я використала одну яскраву пляму – це жовтий колір і написи, дзеркала, щоб розширити простір. Тут є динаміка, яка переходить з полу до стін. Від стін до стелі. Більшість людей навіть не помічають таких деталей, але це потрібно для того, щоб розширити простір. Але коли я все закінчила, то зрозуміла, що мені не вистачає якогось елементу, який був би абсолютно тут недоречним, але зміг би оживити простір. Я подумала, чому би щось високе не поставити, що дасть відчуття висоти. Так і з’явився ведмідь".
Богдана випустилась з університету 3,5 роки тому, але говорить, час від часу тут буває. Дівчина зараз займається дизайном інтер’єрів і мріє про власний бізнес.
Анна Тонг, Ігор Педченко
Джерело – Суспільне