Херсонець Олександр Горбенко виховує 10 дітей – чотирьох рідних, і шістьох прийомних. Разом з дружиною вони забрали їх у родину з притулку. Чоловік розповів Суспільному, що завжди мріяв про велику родину.
У цій сім’ї Горбенків концерти для тата влаштовують майже щодня. Дівчата та хлопці вчаться грати на різних музичних інструментах і кожен чекає, щоб його послухали, - говорить голова родини.
"Я мріяв мати велику родину. І коли ми одружилися з моєю Вітою, я сказав, що у нас буде багато дітей. І у нас народилося четверо біологічних дітей. Але в серці завжди була мрія – допомогти ще дітям", - говорить Олександр Горбенко.
Чоловік розповів, що в дитинстві я багато часу проводив з дітьми з інтернату. Тому хотів допомогти хоч комусь. Вони із дружиною зібрали необхідні документи та взяли в родину ще шістьох дітей.
"Коли чоловік мені сказав, що є діти, що їм потрібно допомогти, я якось себе налаштувала, що одній дитинці ми допоможемо. І найцікавіше – коли ти допоміг одній дитині, ти побачив, що ти можеш, і тоді хочеш допомогти ще одній дитині. І так потрошку з’явилася така велика родина", - розповідає Віта Горбенко.
Разом з дітьми батько грає та читає. Читання у родинному колі – це традиція, говорить Олександр. Серед улюблених книжок – Біблія та дитячі енциклопедії. У кожної дитини своя історія, і важливіше за ігри – посидіти і поговорити з нею, - продовжує чоловік.
"У нас Олена з'явилася майже три роки тому, вона дуже переживала за своє майбутнє, за своє теперішнє, і вона не розуміла – чому вона народилася, їй було важко це зрозуміти. І ми з нею багато розмовляли, і сказали, що вона дуже цінна, якщо вона народилася. Кожна дитина – це дар. І це проблема тих батьків, які цей дар не змогли утримати".
16 річний Сашко в родині рік, говорить, що спочатку хотів залишитись у притулку. Всіх дітей забирали, а до нас майже рік ніхто не приїжджав, - говорить хлопець. Молодші діти мріяли про родину, сам він уже звик до притулку.
"Спочатку був засмучений, хотів назад. Потім я з татом і матір’ю поговорив на кухні. Тато говорить – не хвилюйся – все буде добре. І ми майже кожен день з батьком розмовляємо", - каже Олексардр Риков.
Доька Людмила, розповідає, що тато завжди допомагає людям.
"Гасить пожежі, рятує людей. І звісно, коли тато на роботі, ми всі дуже переживаємо, молимося за тата, щоб він вижив там".
Ще одна донька Аня розповіла, що коли побачила батька вперше, зрозуміла – що він добрий, тому що він завжди посміхався.
"Мені було дуже радісно, і я відчуваю, що це моя рідна родина".
Наразі в цьому будинку виховують 10 дітей, саме на стільки він розрахований, та якби була можливість, прийняли б у родину ще синів та доньок, - говорить Олександр.
Олена Протопопова, Володимир Чепинога
Джерело – Суспільне
