У Херсонському обласному краєзнавчому музеї зберігається більше 150 вишитих сорочок з різних регіонів України. Всі вони мають власну історію і відрізняються від сучасних вишиванок. У День вишиванки Суспільне розпитало старшу наукову співробітницю музею Марину Аскураву про те, чим відрізняється вишита сорочка від вишиванки, наскільки це важливий елемент одягу для українців та які сорочки носили на Херсонщині.
На думку Марини Аскурави вишиванками можна називати лише сучасний одяг, а той що носили наші предки - це народні або вишиті сорочки.
“Якщо розглядати суто з етнографічної, етнологічної точок зору, то термін “вишиванка” не зустрічається в літературі. Десь у середині ХХ століття вишиванкою починають називати сорочку вже більш сучасного крою, коротку, вишиту. Але не можна назвати ті сорочки народні, які зберігаються в фондах музеїв, вишиванками. На мою думку, це буде не зовсім коректно і правильно. Адже коли спілкуєшся з дослідниками або людьми старшого віку вони не вживають такого терміну. Це просто сорочка. Всі сорочки були вишитими. Вишиванкою доречно називати більш сучасні зразки одягу в народному стилі, яких зараз дуже багато. Це вишиванка, а те що ми бачимо у музеях - це народна сорочка,” - розповіла старша наукова співробітниця краєзнавчого музею Марина Аскурава.
Вона також зазначила, що сорочки поділялись на кілька категорій. А те, що бідні селяни мали дуже мало одягу - міф.
“Сорочки різнилися за типом крою і тим матеріалом, з якого вони були виготовлені. Вони були чоловічими, жіночими, дитячими. Можна їх ще поділити за тим днем коли їх носили - це буденні і святкові сорочки. Буденні з грубшого матеріалу, менш прикрашені, а от святкові - з тоншог, і яскраво прикрашені вишивкою. Переважну більшість сорочок жінки виготовляли до свого заміжжя. Часто можна зустріти такий міф, що у бідних українців було мало одягу - одна, дві сорочки. Навіть у бідної селянки було як мінімум тридцять святкових сорочок, не враховуючи того, що в неї були ще буденні. Залежно від достатку їх було до сотні - це у більш заможних,” - додала Марина Аскурава.
Сорочки на Херсонщині зазвичай носили без вишивки. Це пов’язано із датою заселення місцевості.
“Дослідники виділяють такий тип, який вирізняється за кроєм. Це тип сорочок на кокетці або сорочка “до гестки”. Цей тип крою був популярним на півдні України, і якщо говорити про тканину, з якою була виготовлена сорочка, це було фабричне полотно, вже менш використовували домоткане. Це пов'язано з датою заселення яке відбувалося пізніше, наприкінці ХVІІІ початку ХІХ століття. Популярними на нашій території були сорочки без вишивки. Вишита сорочка була дуже регіональною, за нею можна було визначити звідки приїхала людина, за категорією "свій чи чужий" вирізняли своїх. На півдні цього не треба було робити бо по суті, всі були один одному чужими. Мабуть у зв'язку з цим були поширенні сорочки без вишивки,”- каже Марина Аскурава.
Зараз у Херсонському обласному краєзнавчому музеї зберігається близько 150 сорочок з різних регіонів України.
“Значна частина наших сорочок це, звісно, експонати привезені переселенцями з різних куточків України, це і Полтавщина, і Київщина, і Черкащина, і Сумщина і інші регіони. Є в колекції сорочки, які були виготовлені на Херсонщині людьми, які заселяли наш краї, і вони - переважно вже з фабричної тканини. Найстаріша сорочка колекції - це кінець 19 століття. Часто до нас вони потрапляють без історії і дуже складно визначити датування. Більшість сорочок у нашій колекції жіночі, декілька чоловічих і до 10 дитячих.” - розповіла Марина Аскурава.
У Херсонському обласному краєзнавчому музеї після карантину будуть організовані заходи, на яких можна буде детально ознайомитись з історією українського костюма та навіть приміряти деякі зразки.
Єлизавета Жарких, Таміла Іванова.
Джерело – Суспільне
