18-го травня - 76 роковини депортації кримських татар. У Херсоні публічні заходи з вшанування памяті жертв геноциду кримськотатарського народу скасували, бо є урядова Постанова "Про запобігання поширення на території України COVID – 19", та жертв депортації згадували дотримуючись всіх умов карантинних заходів.
З 9-ї години поодиноко і групами до 4 осіб у Херсоні біля пам'ятного знаку жертвам геноциду кримськотатарського народу починають збиратися люди.
Прийшов сюди і член Меджлісу кримськотатарського народу Абмеджит Сулейманов.
" 18 травня – це трагічна дата в історії кримськотатарського народу. Цього дня 1944 року всі татари до єдиного були виселені у степи Середньої Азії та на Урал. І немає родини де б хтось не загинув. 46,2 відсотки населення померли по дорозі на спецпоселення і в ті роки, коли було спецоформлення, тобто спецпоселення було з 1944 року і продовжувалось до 1956 року".
Аби не порушувати умов карантину, Херсонський міський Меджліс запропонував відмінити офіційну частину заходів з вшанування пам'яті. А приходити усім охочим у зручний для них час.
" Заходи із вшанування загиблих так і розписані з 9.00 до 12.00, щоб кожен міг самостійно прийти і віддати шану загиблим. Немає жодного кримського татарина якого б не торкнулася ця трагедія. Я вчора буквально дивився у своїх домашніх архівав, і знайшов запис батька, 90 – го року. Він тоді вже при смерті був. Там він розповідав , що з їхньої родини, з 11 людей вижило тільки двоє", - розповідає голова Херсонського міського Меджлісу Ібрагім Сулейманов.
О 10.00 читають дуа (молитву), та кладуть квіти до пам’ятного знаку.
Асан Абдураманов - кримський татарин, теж зранку прийшов з квітами і прапором. Його батьки, ще до свого знайомства, були депортовані з півострова. Асан народився в Узбекистані.
" І для мене цей день ще важливіший – 18 травня 1944 року, коли депортували мого батька, йому виповнилось 13 років. Сьогодні його вже немає. І, повертаючись з мітингу, заходили на цвинтар і робили дуа – тобто згадували, що його у день народження вивезли з Бахчисарая", - говорить член Бахчисарайського Меджлісу Асан Абдураманов.
Лейла Джаксім - членкиня центру "Куреш", як і Асан, кримська татарка, народжена в Узбекистані. Насильно вивезли з Криму її бабусю з дідусем, в депортації були батьки. Розказує, що повернутись в Україну змогла у 80-х.
"В 1981 році ми намагались приїхати в Крим, на жаль, такої можливості нам не надали. І ми оселились тут, у Херсоні, поближче до Криму, щоб батьки, бабусі і дідусі могли частіше відвідувати свою батьківщину, щоб показати нам, де вони народились, де ми повинні жити насправді".
Херсонка Ірина Тригубенко прийшла на мітинг вже після 10. Говорить, у такий день не змогла лишитися вдома.
"Я дуже шаную цей народ. Це наш корінний народ нарівні з українцями. Вони також постраждали, як і ми. І вони зажди приходять на вшанування пам’яті жертв Голодомору, тоталітарних репресій. І мій обов’язок – прийти і вшанувати їх. Бо це наш спільний біль".
Еріка Авдєєва, Олександр Шепель.
Джерело – Суспільне
