Новорічне свято для дітей з інвалідністю влаштували 26-го грудня у Херсонському палаці дитячої та юнацької творчості.
Такі свята для дітей проводять сьомий рік, - розповідає співорганізаторка заходу, - Ольга Цілинко:
"Присутні тут діти з двох громадських організацій – це нашої "Центр "Софія"", "Світло надії" та першої школи. Свято організовується з урахуванням можливостей та потреб дітей – це спеціально підібрані ігри, гучність звуку. Дітям потрібні такі заходи, тому що вони є не лише спостерігачами, а і учасниками. Виступають діти – це також важливо, тому що діти бачать своїх ровесників, вони спілкуються, чомусь навчаються, взаємодіють між собою. В кінці свята діти отримують подарунки. Цього року в нас багато. Сьогодні у нас тут присутні гості- це одне з підприємств в місті. Вони є соціально відповідальними, бо самі співробітники зібрали подарунки. Ось ми бачимо ці торбинки. В кінці заходу самі гості будуть роздавати дітям подарунки, я навіть не знаю, що там".
У програмі заходу були танцювальні, вокальні номери, інтерактивні ігри.
Євгенія Швець, прийшла на новорічне свято:
"Я сьогодні прийшла на свято зі своїм онуком – це Максим. Він навчається в сьомому класі. Нам дуже подобається. Все тут гарно прикрашено. Красива ялинка. Усі відповідально ставляться до цього. Діти завжди співають, танцюють. Нам дуже це подобається. Дякуємо за увагу!".
Тетяна Бєлова, прийшла на новорічне свято:
"З кожним роком все краще і краще. Моїй дитині все дуже подобається сюди приходити. Різні конкурси, діти в них беруть учать, стараються. Вони бачать Діда Мороза. Все проходить весело, яскраво".
Тетяна Куткіна, прийшла на новорічне свято:
Дуже сподобалось. Ми завжди приходи на це свято. Гарно все організовано. Нашим дітям це дуже подобається. Гарні подарунки, приємні спогади, які пам’ятаємо цілий рік".
Наскільки доступний палац дитячої та юнацької творчості для дітей з інвалідністю, яких сьогодні сюди запросили на свято, - дивіться далі.
На новорічне свято Світлана Гетманченко прийшла зі своїм сином Сашком. Допомагає дідусь. Жінка говорить, бувають вони тут щороку і, щоб пройти до зали, доводиться долати перешкоди:
"В нас ДЦП. Йому зараз 10 років. Сам він не може ходити. Не має рівноваги в нас. Піднятися, то ми можемо, але спускатися, то дуже важко. У нього зріст – 135 см, а вага – 30 кг. Для мене це вже дуже тяжко".
За словами директорки палацу Любові Окатової, цьогоріч вирішили частину проблеми із доступністю закладу – на вході облаштували пандус:
"Раніше в нас його не було, тому зараз звичайно діти можуть піднятися, далі нас є кнопка на вході. Волонтери, які є в нас у палаці, допомагають нам вирішити це питання на сьогодні. Тобто, ті діти які не можуть самостійно піднятись по сходах, волонтери їх на руках піднімають до потрібної зали або кабінету".
Пандус зробили за гроші з міського бюджету. Витратили 186 тис. гривень, - розповіла Любов Окатова.
Віктор Булка, голова Всеукраїнської громадської організації осіб з інвалідності "Велід":
"Єдине, що не зробили – це другі поручні з лівої сторони. Якщо людина буде підніматися, то як вона може зараз це зробити. Кнопка виклику має знаходитись перед початком самого пандусу. Якщо людині, важко підняттися, бо вона сама, то може хтось із персалу вийти і допомогти. Коли ми заходимо в будівлю, то бачимо перед собою багато сходів і звичайно людина, яка пересувається на інвалідному візку або має важку форму інвалідності, то вона без сторонньої допомоги, вона не зможе піднятися.Вихід є, що я би порекомендував. Сюди можна придбати електричний підйомник як у театрі імені Куліша, який вирішує це питання. Людина заїжджає на платформу, за допомоги цього підйомника можна піднятися прямо до зали".
"Технічно вирішити це питання складно", - Олена Кулик перша заступниця начальника управління освіти Херсонської міської ради:
"Що стосується підйомника для дітей з обмеженими можливостями, яким важко підніматися сходами, це питання також є, безумовно, слушним і важливим, але, враховуючи те, що ця будівля є пам’яткою архітектури і історії, вона старовинна, тому, щоб це питання розглядати, потрібно залучати спеціалістів високого класу для того, щоб, можливо, технічно прорахувати, подумати, яким чином це можна буде зробити. До того ж, це також – всі ці підйомники, ліфти для таких цілей – вони потребують значного фінансування, виділення коштів додаткових, тому це питання може розглядатися, безумовно, але це все потребує часу".
Анна Тонг, Володимир Чепинога.
Джерело – Суспільне
