Доля тисяч депортованих Росією українських дітей залишається сьогодні невідомою. Лише невелику кількість із них вдається ідентифікувати та повернути в Україну. Але ймовірно, уже не вдасться повернути кількох вихованців Центру соціально-психологічної реабілітації, що знаходиться в селі Степанівка Херсонської громади. Цим депортованим підліткам окупанти вже встигли добряче промити мізки, спотворивши їхню свідомість. Долі таких дітей – це трагедія для України.
Історію кількох депортованих окупантами вихованців комунального закладу Херсонської обласної ради «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей» розповіла британська агенція новин Reuters у своєму масштабному розслідуванні про долю викрадених херсонських дітей під назвою «Як російські посадовці та їхні пособники вивозять дітей України».
Журналісти Reuters витратили 6 місяців на розслідування долі зниклих безвісти херсонських дітей-сиріт. Опитавши десятки свідків їхньої депортації та переглянувши соціальні мережі й російські новини, Reuters встановив особи п’ятьох підлітків, яких вивезли з Херсона. Серед них – брати Зорік і Данило Ібрян. Усі вони досі перебувають на контрольованій Росією території і мають незначні шанси повернутися в Україну, стверджує видання.
Допомогла в пошуку інформації однокласниця Зоріка Ліза Бацура – дівчину також депортували окупанти, але її вдалося повернути в Україну.
Ліза Бацура та її мама Оксана в Києві, жовтень 2023 р. Фото: Reuters/Аліна Смутко
За кілька днів до повномасштабного вторгнення РФ в Україну Ліза, Зорік та його старший брат Данило разом з іншими дітьми святкували День святого Валентина в дитячому Центрі соціально-психологічної реабілітації. З того дня залишилися фото. На одному з них – група підлітків за столом зі смаколиками. Серед них Зорік і Данило. У цьому ж дитбудинку проживали ще молодші брат і сестра хлопців – того дня вони гралися в іншій кімнаті.
Святкування Дня святого Валентина в лютому 2022 року в Центрі соціально-психологічної реабілітації дітей у Херсоні. На фото є і брати Ібрян: Зорік (третій зліва) і Данило (другий зліва). Фото зі сторінки дитячого центру у Facebook
Загалом у Центрі під опікою було 52 дітей віком від 3 до 18 років. Як тільки почалася війна, директор дитбудинку Володимир Сагайдак почав шукати способи захистити дітей, бо розумів, що їх можуть вивезти в Росію. Більшість із них вдалося повернути родичам. Детальну розповідь про це «Гривна» публікувала на початку минулого року.
Зорік, Данило Ібрян та їхні молодші брат і сестра теж були серед тих дітей, кого мали віддати родичам. Їх мати раптово померла за рік до того, і четверо дітей чекали, коли їх усиновить їхній дорослий зведений брат.
У квітні 2022 року Сагайдак зателефонував двоюрідному брату матері дітей Олександру Пономарчуку та його дружині Аллі й сказав, що ситуація жахлива, що окупанти забирають дітей з Херсона. Олександр із дружиною, в яких є двоє власних дітей, вирішили взяти до себе молодших Данелію та Іміра, але сказали директору, що не можуть взяти старших хлопчиків. Родина проживала в окупованому Херсоні, тож Олександр боявся, що не зможе вберегти старших хлопців від росіян.
Олександр та Алла Пономарчуки в Умані, жовтень 2023 р. Фото: Reuters/Аліна Смутко
Зорік і Данило погодилися на розставання. Олександр думав тоді, що це тимчасово. Проте час ішов, окупація тривала, і через кілька місяців Олександру та його дружині вдалося виїхати з Херсона до Умані, Данелію та Іміра вони забрали з собою.
Лізу, Зоріка, Данила та ще трьох підлітків із дитбудинку, яким на той час було 15-17 років, не змогли поселити до родичів. У жовтні окупанти оголосили «евакуацію» з Херсона, адже українські війська поступово наближалися до міста. А дітей масово почали відправляти на «відпочинок» до моря. Ліза та хлопці навчалися в ПТУ № 2 Херсона – співробітники училища сказали їм, що вони поїдуть відпочивати на два тижні на море, згадує дівчина.
«Знаєте, я думала, що буде літо, гітара, спів на пляжі тощо», – каже Ліза.
Натомість її та хлопців один з їхніх учителів та інший шкільний персонал відвіз у великий табір у Криму під назвою «Дружба», де вони були змушені дотримуватися суворого розкладу харчування та виконувати фізичні вправи. Будь-якій дитині, яка не слухатиметься чи виявлятиме будь-яку відданість Україні, загрожували побиттям, розповіла Ліза.
У листопаді 2022 року Херсон було деокуповано. На той час Лізу, Зоріка, Данила та інших відправили в інший кримський табір під назвою «Лучистий». А наприкінці 2022 року російські чиновники вирішили знову перевезти херсонських підлітків – цього разу до Генічеська, де вони мали продовжити навчання, розповіла Ліза.
У січні минулого року діти переїхали в обшарпаний гуртожиток поряд із Генічеським ПТУ № 27, де вони тепер навчалися. Щоранку дітей змушували слухати гімн Росії. А вночі російські солдати, що патрулювали в гуртожитку, заходили в кімнати підлітків, щоб перевірити наявність алкоголю тощо. Ліза розповідає, що училище регулярно відвідували чиновники окупаційної адміністрації Херсонщини. Дітей часто знімали для пропагандистських відео. Серед учнів училища було чимало дітей-сиріт або розлучених з родинами.
На початку 2023 року в Генічеському професійно-технічному училищі № 27 оголосили про приїзд «особливого гостя з Москви». Ним виявилася уповноважена з прав дітей РФ Марія Львова-Бєлова.
Ліза розповідає, що гостя пропонувала учням навчання в будь-якому російському університеті, навіть у Москві. Казала, що вони можуть отримати батьків та стати частиною російської сім’ї.
Ліза не була сиротою – до війни дівчина жила в дитячому будинку через складні стосунки з матір’ю.
«У мене є мати, але, як вони думали, я була сиротою. Мені хотіли видати російський паспорт і знайти мені родину, російську родину», – розповіла Ліза Reuters.
На момент зустрічі підлітків із Львовою-Бєловою чимало депортованих дітей уже почали вірити, що Україна програє війну. Херсонські підлітки розділилися: одні сподівалися повернутися в Україну, а інші бачили своє майбутнє в Росії та підтримували проросійську риторику, каже Ліза. Часом між дітьми виникали запеклі суперечки.
Львова-Бєлова пропонувала учням російські паспорти. Вона казала: виберіть будь-який коледж у Москві, куди б ви хотіли вступити. Також вона сказала всім підліткам, що вони отримають по 100 тисяч рублів (близько 1100 доларів) і квартиру, коли їм виповниться 18 років, якщо вони залишаться на окупованій Росією території.
Чиновники з офісу Львова-Бєлової також пропонували хлопцям місця в престижній російській військовій академії, розповів інший студент із Херсона, який навчався у Генічеському училищі.
«Це був тиск, і це спрацювало», – сказала Ліза.
Лізу Бацуру зрештою вдалося повернути в Україну завдяки її матері Оксані Галкіній. У травні 2023 року жінка разом з іншими матерями та волонтерами організації Save Ukraine вирушила до окупованого Генічеська по доньку.
Серед них була хрещена мама ще одного херсонського підлітка Дениса Костєва. За словами волонтерів, хрещену хлопчика протримали три дні, а потім депортували. Тож забрати Дениса вона не змогла. Матері Лізи вдалося повернути доньку на підконтрольну Україні територію.
Інші діти з Херсона, які навчалися в училищі в Генічеську, залишаються в руках росіян. Серед них – однокласник Лізи Зорік Ібрян. За словами Лізи, кілька хлопців вже отримали російські паспорти.
Зорік і щонайменше троє інших підлітків із групи депортованих із Херсона провели частину червня в минулому році в окупованому Криму в літньому таборі, організованому офісом Львової-Бєлової. У пропагандистському рекламному відео, опублікованому в мережі, показано, як підлітки з групи Зоріка відвідують історичні місця, грають на пляжі та дивляться концерти. На фото, опублікованих організаторами, вони слухають лекцію чоловіка Львової-Бєлової, російського священника.
На знімках – херсонський сирота Зорік Ібрян та інші підлітки в літньому таборі в Криму, червень 2023 р. Фото з соцмережі VK організаторів табору Молодіжний проект «Послезавтра»
Зорік Ібрян, якому зараз 17 років, і сьогодні перебуває в Генічеську.
18-річний Денис Костєв, за даними з його соцмережі, перебуває в Московській області. До свого переїзду Костєв став постійним героєм російських пропагандистських програм. Організації, які повертають додому українських дітей, кажуть, що підлітків часто змушують зніматися в таких відео.
Володимир Сагайдак, директор дитбудинку, де жили Ліза та інші підлітки, вивезені окупантами. Вересень 2023 р. Фото: Reuters/Alina Smutko
Володимир Сагайдак, директор херсонського Центру соціально-психологічної реабілітації дітей, досі стежить за своїми вихованцями, дивлячись їхні виступи на російському телебаченні, які згодом потрапляють у соцмережі. Він вірить, що Зорік Ібрян і Денис Костєв, якого він пам’ятає як одного зі своїх найперспективніших учнів, роблять те, що їм потрібно, аби вижити. У програмі російського телебачення, знятій у Генічеську минулої весни, Денис розповідає про свої плани вступити до російської армії. Зорік мовчки стоїть біля нього.
Скріншот з новини, випущеної 24 лютого минулого року на російському ТВ, де Денис Костєв і Зорік Ібрян в окупованому Росією Генічеську
Данилу Ібряну, старшому брату Зоріка, зараз 19 років. Він нещодавно переїхав у власну квартиру в Краснодарському краї. Планує одружитися зі своєю дівчиною, ще однією сиротою з Херсона. Він отримав від російської влади 100 тисяч рублів. Про це розповів Олександр Пономарчук, який є опікуном молодших брата і сестри Ібрян.
Пономарчуки більше не дозволяють старшим братам спілкуватися з молодшими дітьми. Вони обмежили спілкування після того, як Данило зателефонував і звинуватив Україну в руйнуванні в червні минулого року дамби Каховської ГЕС.
«Він казав: «Це все Україна бомбардує людей, це все Україна винна, Росія крута і велика», – розповіла Алла Пономарчук, згадуючи той дзвінок Данила.
Коли Алла випадково почула, про що Данило говорив молодшим, вона забрала телефон і звернулася до нього прямо:
«Я йому кажу: Даня, ти забув, хто твоя мама? Вона була українкою. Де ви народилися? Ти народився в Україні».
Ліза Бацура та її мама Оксана в Києві, жовтень 2023 р. Фото: Reuters/Аліна Смутко
Ліза з матір’ю сьогодні живуть у Києві під опікою волонтерської організації Save Ukraine. На зустрічі із журналістами Reuters Ліза показала відео, які Зорік надіслав їй у Telegram після її повернення в Україну. На одному з них Зорік вказує на російський прапор на рукаві футболки, а потім направляє потік нецензурної лексики на адресу Лізи за підтримку України. «Розумієш? Росія. Слава Росії», – каже Зорік, дивлячись у камеру телефона, щоб прямо звернутися до Лізи.
Здригаючись від холодного вітру, Ліза ховає телефон.
«Я їх боюся. Сподіваюся, я більше ніколи не побачу нікого з них», – каже дівчина.
На головній світлині: російський окупант дивиться на херсонську дитину на набережній. Знімок зроблений під час окупації Херсона в 2022 році. Фото: ЕРА
Джерело – Гривна
