Про лівий берег.
Знаю, що люди після води мають ангіни, застуди.
Інформації мало звідтіля достовірної, інколи вона дуже суперечлива. І не дивно. Росіяни не зацікавлені у тому, щоб правда про те, що відбувалося і відбувається, вийшла назовні. Тому й міжнародні місії не пропускають.
Неофіційно люди пишуть про тіла, які збирають по тих же Олешках. А скільки всього ворог приховає…
Люди з тих країв кажуть, що росіяни дивуються, чому ми не здаємося, мовляв, ми по них б’ємо, а ці “хах@ли” вікна закривають побиті плівкою і живуть далі, не тікають.
Не уявляю, як на лівому березі виживатимуть люди, будинки яких були під водою і які непридатні для того, щоб там жили.
***
В Олешківському і Голопристанському районах Херсонщини окупанти примушують людей до евакуації, залякуючи епідемією холери і аміачною хмарою після підриву кримського заводу “Титан”. Кажуть, що закриють на двохмісячний карантин ці два райони і не пропустять туди ні продукти харчування, ні ліки. Вже зараз вода зі свердловин не придатна до використання, а інших джерел постачання нема. В села, які були затоплені, люди вже не повернуться, бо більшість їх будинків повністю зруйнувала вода.
Щось я з цього приводу не чую вже навіть “глибокого занепокоєння”. Рятувальна операція “оон” вже успішно завершена?
***
в хату – РСЗО, дачу втопили, ну а тепер і в офіс ракета …
орки й…і – реалії херсонця
***
Занимательная математика.
От Бахмута до Москвы, по прямой 786 км. Судя по потерям на фронте, за полтора года СВО, на каждом километре этого пути, р ашка потеряла по 280 своих “хероев”.
А если еще выстроить потерянную ими технику в одну линию, то только колонна танков, БТР, автомобилей и спецтехники протянется от Бахмута, аж до Санкт-Петербурга.
***
В окупованій частині Херсонської області вирішили створити «центр морського туризму»
***
Для нас, Херсонців, вже стає звичним щодня бачити понівечені автівки містян, не викликає якогось здивування.
Зруйновані будинки, посічені уламками автівки, а тепер ще й підтопи – така реальність прифронтового міста, яку створила русня.
***
Херсонець розповідає. – У мене батьки на Лівому березі. Вода настільки швидко підіймалась, що коли вони прокинулись вранці 6 червня, половина першого поверху була затоплена. Вони вибігли на горище, взявши тільки документи. Згодом їх врятував місцевий, доставивши човном на дах багатоповерхівки.
Багато кажуть про затоплені будинки, меблі, техніку.
Але ж росіяни втопили набагато значніші речі – наші спогади.
Разом з будинком батьків затонули фотографії, де я малий, їх весілля, мандрівки.
Весь наш двір – велика памʼять нашої родини. Тут була будка, яку я сам змайстрував для свого собаки, качеля від дідуся для першого онука, наша альтанка, де ми збирались коли я приїжджав до них… і… і цей список нескінченний :/
Джерело – Гривна