Сьогодні більше, аніж будь-коли, хочеться Віри, бо нам її не вистачало, хочеться Любові, бо її багато не буває, хочеться Надії, бо вона не має згаснути…
***
Запоріжжя. Розстріл гуманітарної колони військовими рф. У цивілізованому світі цього не повинно бути. Вічна пам’ять загиблим, співчуття родинам!
***
А поки в кремлі шавки-гауляйтери з пуйлом малюють якісь папірці про анексію, в Херсоні “гинуть наші воріженьки як роса на сонці”. Хатки і квартири російських нацистів-окупантів вже як сан-пропускник на концерт до кобзона. Вибухає все…і всьо…бобіки здихають.
***
Життя обнулилося. Все що ти любив/не любив, чим дорожив/не дорожив, про що мріяв/не мріяв, з ким говорив/не говорив – все в минулому. Все минуло. Як би не було боляче, хоч би як не було гірко. І ніколи не буде як раніше, навіть якщо повернешся назад. А хтось не повернеться. І ось – пазл не збереться. І ти не будеш тим самим. Ніколи.
Але у нас залишилось найцінніше – Життя.
Тому треба будувати майбутнє, тут і зараз.
Хтось швидше адаптується, кому треба час. Але не забуваємо, що час плине дуже швидко. І так втрачено занадто багато ????
***
Ситуація з евакуацією людей з тимчасово окупованих територій Херсонської області може ускладнитися вже найближчим часом.
Анонсована окупантами пропускна система з індивідуальними дозволами як на в’їзд, так і на виїзд спрямована на посилення фільтраційних процедур, а також повинна знизити темпи виїзду людей, що рятуються від «руського миру». Критерії, за якими прийматимуться такі рішення, поки що не зрозумілі.
***
Херуіти, херсонстанці, херсонята – корінний наріт Херсонщини???? смішно але не дуже.
***
Нанести удар по місцю формування цивільних колон, де не було жодних військових цілей, де були лише мирні люди, могли лише кончені тварюки. Там були люди, які поверталися до тимчасово окупованих територій, щоб забрати своїх близьких, або допомогти своїм хворим родичам, привезти хоч трохи ліків. Яку загрозу та кому могли нести ці люди?
***
Твоє обличчя, коли навіть за гроші чоловіка не можеш купити собі книжок, бо ти у Херсоні… ????
Чи поліпшився настрій? Та таке. Проте замість пасивного “всьо пропало” знов шукаєш, за що чіплятися. А хоч би й за дрібниці: за те, що зараз нагрієш чаю, додаси кориці, намажеш маслом хліб, який спекла мама. І порадієш, що є вода, вогонь, ще поки є трохи масла, пара паличок кориці й мама, яка пече запашний хліб зі смаком щастя. Дякую. Дякую. Дякую.
І співчуття. І жалоба у серці. І купа почуттів, з якими треба впоратись. Міста і села… Боляче.
Не викреслюйте нас. Не забувайте. Попри все. Просто треба ще часу. Ще часу. Ще часу і сил. Добре?
Не дарма ж у мене чухався середній палець. Так мені і не відповіли, шо то за прикмета. І я, яка у прикмети не вірить, все ж… Випускаємо пару й йдемо далі
***
В перший день референдуму я вирішила сидіти дома з усіма зачиненими вікнами, балконом і дверима, хоча на вулиці було дуже тепло. Так вирішили і мої сусіди з 4 будинків навколо…але потім все ж таки побігла на базарчик біля залізничного вокзалу о 7 ранку. Там було десь з десяток продавців і 2 покупця разом зі мною))) 2!! Карл!!!! Люди боялися, примусового голосування. Місто наче вимерло. Я поверталася з базару і не зустріла жодної живої душі.
Потім вдома вже, у нашому дворі, де 4 будинки, була гнітюча тиша і порожньо, хоча такого не було раніше ніколи, у нас гарний дитячий майданчик і там завжди гамірно. І це тому, що біля будинку цілий день чатував автоматник і жінка зі скринькою. Вони прийшли з пустою скринькою, а пішли з 2 бюлетенями…Ми боялися, що будуть обходити квартири і примушувати, тому і сиділи всі тихенько як миші, зачинені повністю, робили вигляд пустих квартир… але ні, Бог милував, обходу по квартирам не було, на щастя!!!
75% херсонців виїхали з області. До війни нас всіх було 1млн.50 тисяч. Зараз, приблизно десь 300 тисяч, 80 тисяч залишилося у самому обласному центрі.
Тому, я впевнена, що на Херсонщині проголосували тільки 0,5% колоборантів і зрадників!!! Не більше!! Але сусідня країна насильницьки відбирає у нас Все!!! Це що, розкулачка повернулася???
До моєї мами в селі під Херсоном, на третій день референдуму коли ми вже були там з донькою, також прийшли автоматник і жіночка з пустою скринькою. Моя мама вийшла і сказала: та ви що, я ніколи за Президентів не голосувала, а ви хочете щоб за референдум, ні не буду!!))
Вони: ми бачимо, що у вас ще хтось є у дворі.
Мама їм: дочка з онучкою приїхали з Херсона, але вони вже проголосували у Херсоні…
Пуста скринька в них була, до самого кінця вулиці….
Як тільки важко на серці зараз…????????????
***
Русняві створили собі пекло навіть намагаючись виїхати в теплому вересні в теплу Грузію. Читаю цю істерику і згадую, як я їхала в березні, були морози, ми стояли в колоні. Я і інші водії засинали від утоми. І коли передні машини їхали, а якісь ні, то я виходила з машини і стукала у віконечко, щоб людина прокинулася і проїхала ті сорок метрів. Я теж засинала і мене будили ті люди, що їхали позаду. І не істерично натискаючи клаксон, а ввічливо стукаючи у вікно. Ніхто не сварився, не перебудовувався , не займав місце. В машинах були не здорові чоловіки, що біжать, замість того, щоб боротися, а літні жінки, діти і тварини. Чоловіки теж були, вони везли родини до кордону. Коли в мене скінчився бензин і на заправках його не було, мені подарував каністру чоловік у селі. А не обміняв на всі коштовності і гроші, які я мала. Міста бомбили, ми їхали і бачили це. Були в розпачі, налякані і ввічливі. А ті сикуни пишуть про пекло на землі і як вони бідосі вмирають від стояння на дорозі отримуючи психологічні травми. Кажуть, що їм вже надають в Грузії психологічну допомогу. Я зрозуміла, що вони самі собі створили то пекло і створюють його всюди, де з’являються.
Джерело – Гривна
