Про це йдеться в оприлюдненому днями вироку суду, повідомляє Центр журналістських розслідувань.
У суді Безь Руслан Макарович, 20 червня 1975 р. н. розповів, що 22 лютого 2022 року, перебуваючи в рідній Макіївці Донецької області, отримав повістку про виклик до військкомату для мобілізації громадян «ДНР», оскільки отримав паспорт цієї так званої республіки. 23 лютого він добровільно явився до пункту збору мобілізованих, де його разом із іншими військовими направили до шахти «Холодна балка» на Донеччині. Там він отримав військову форму Збройних сил РФ, зброю, в т. ч. автомат Калашникова і потрапив до 2 роти 4 взводу 125 батальйону «ДНР», підпорядкованого, керованого і фінансованого Російською Федерацією.
З Холодної Балки його поїздом через Росію відправили до Криму і перемістили до аеропорту в селі Чорнобаївка під Херсоном. У березні 2022 року його передислокували до села Осокорівка Нововоронцовської громади Бериславського району. Там Руслан Безь стояв на блокпосту, перевіряв документи, особисті речі і транспорт.
За деякий час Безя разом із іншими російськими військовими перевезли до села Хрещенівка Нововоронцовської громади для облаштування позицій ворога між селами Дудчани і Милове, а також між селом Милове і Бериславом.
Згодом обвинуваченого відправили на лівий берег Херсонщини, до міста Таврійськ, займатися охороною місць розташування військових РФ. А ще згодом його перемістили до села Пологи Запорізької області облаштовувати позиції окупантів.
Руслан Безь визнав, що в складі підрозділу «Шторм» він проводив також «зачистку» села Красногорівка Донецької області. В районі цього села 11 квітня 2023 року він потрапив у полон ЗСУ.
Свою провину в суді Руслан Безь визнав повністю, жодне з висунутих йому обвинувачень не оспорював і розкаявся у вчиненому. Він визнав, що мобілізація до лав «ДНР» передбачатиме участь й бойових діях на боці ворога, але ніяк не запобіг цьому.
В квітні 2023 року було оприлюднене відео допиту вже полоненого Руслана Безя. В ньому він скаржився на погане забезпечення військових так званої «ДНР» медикаментами і низьку якість броні. За його словами, командування військ «ДНР» любило «бухати і виховувати особистий склад». Один із офіцерів у його взводі якось випадково застрелив мобілізованого з Донеччини, після чого останнього зарахували до зниклих без вісти.
Солом’янський районний суд м. Києва визнав Руслана Безя винним у державній зраді, вчиненій в умовах воєнного стану, участі у непередбаченого законом збройного формування і терористичній організації, а також врахував пом’якшувальні обставини – перше притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності і розкаяння. Тож суд призначив йому покарання – 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю. Строк відбування покарання буде рахуватися з 2 червня 2023 року. Вирок ще не набрав законної сили.
Як повідомляв ЦЖР, Галицький районний суд м. Львова 2 листопада виніс заочний вирок 20-річному Андрію Лишенку, мешканцю Шахтарська Донецької області. За участь у військових діях на боці ворога на території Херсонщини він отримав 13 років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна.
