Стали відомі нові подробиці про трагедію, яка вчора сталась з черкаськими поліцейськими на Херсонщині.
Нагадаємо, 7 грудня поблизу села Федорівка Херсонської області під час стабілізаційних заходів правоохоронці потрапили в мінну пастку, яку залишили окупанти. Четверо поліцейських загинуло, ще четверо отримали поранення.
Як розповіли в коментарі ТСН.ua джерела в Нацполіції, правоохоронці повертались з бойового завдання пішки та підірвались на фугасі, виготовленого із боєприпасів до крупнокаліберної артилерії. Загинули керівник поліції Черкащини Михайло Куратченко, вибухотехнік Ігор Мельник, кінолог Сергій Ненада та наймолодший серед них - помічник чергового СРПП Уманського райуправління поліції Вадим Періжок. Останньому було лише 24 роки.
"Місцеві мешканці повідомили про схрон боєприпасів, який залишився після окупантів. Правоохоронці розмінували його та повертались назад, - розповідає речниця поліції Черкащини Зоя Вовк. – Під час цього повернення натрапили ще на один закопаний фугас. Четверо правоохоронців загинули, ще четверо правоохоронців отримали поранення, двоє з них, наші черкаські колеги, перебувають в тяжкому стані. Всі вони перебували на Херсонщині десь півтора місяця, розмінування у них були щодня".
За даними поліції, у Михайла Куратченка залишилось двоє маленьких доньок, у кінолога теж двоє дітей.
Наймолодший лише нещодавно одружився
Наймолодший з загиблих, 24-річний Вадим Періжок тільки починав сімейне життя – одружився навесні цього року. До того, як прийшов в поліцію – працював айтішніком в Монастирищенському районному суді Черкаської області.
"Наш суд став першим місцем роботи для Вадима Періжка. Він був головним спеціалістом з інформаційних технологій, пропрацював у нас чотири роки, потім вирішив змінити професію і пішов до лав поліції, - розповіла нам голова суду. – Вадим був неймовірної душі людина, дуже піклувався про свою маленьку сестру. Його загибель – дуже велике горе для його батьків, він був для них єдиною надією в житті. Відомо, що свого часу помер брат Вадима. Сам Вадим нещодавно одружився. Здається – в квітні".
Юлія Жежер пригадує, що Вадим Періжок був людиною, яка завжди прийде на допомогу.
"Пригадується також те, як він прийшов свого часу влаштовуватись на роботу в наш суд, - розповідає Юлія Жежер. - Тоді в нього ще не було досвіду, але він сказав, що дуже хоче працювати. Сказав, що, навіть, йому не треба грошей. Додав, що хоче про себе заявити та себе показати. Біля трьох місяців він навчався, влився в колектив. Я тоді йому сказала так: "Вадим, хто стукає – тому відкривають". Цим правилом він керувався в житті. Тривалий час він намагався потрапити до поліції, був дуже впертим в гарному розумінні цього слова. В нього були амбіційні плани на життя, постійно працював над собою. Під час роботи в суді він одночасно навчався в двох вищих навчальних закладах, зараз закінчував ще один".