
Херсонка Світлана Гетманченко зранку у магазині. Тут разом з іншими сусідами по вулиці заряджає мобільний телефон. Генераторів поруч більше немає. Далі — поспішає додому. Там на жінку чекає син. У Сашка інвалідність з дитинства. Та й сама Світлана нещодавно перенесла операцію на нозі.
Жити в таких умовах каже трохи прилаштувалась. Найбільший клопіт – вода. Питну допомагає привозити батько, її набирають зі свердловин. З технічною — важче. Коли збігала з труб, змогла запастись.
"Коли зовсім не було води набирали дощову у бочках на вулиці, щоб хоча б змити унітаз. А в баклажках є трохи питної води", – каже жінка.
Замість лампи – ліхтар, який ходять заряджати від генератора. А ще рятує стара керосинова лампа. Її запалюють ввечері, хоча в місті дефіцит керосину та велика його вартість.
З благ цивілізації у родини – у хаті тепло від груби.
"Сюди дрова батько заніс, бо сама сильно не тягаю. Розтоплюємо і потім у нас на дві кімнати йде тепло, я можу прати і розвішати і ми з малим у залі спимо", – розказує Світлана.
Їжу доводиться готувати лише на день. Холодильники не працюють, тому запасів не роблять, але жінка знайшла вихід, використовує літній душ, замість холодильника. За її словами, як почнуть морози, то й морозилка не треба буде.

Питну воду у місті розвозять централізовано. Цистерни у різні райони приїжджають за графіком. Є пункти роздачі води. Люди набирають воду у баклажки, відра та бідони, щоб не ходити щодня. Тому доводиться стояти у чергах.
"Я стояла з пів на шосту ранку до 15 години. Там і швидка допомога під'їжджала. Ми ще ходили шукали, де є вода. Стояли, стояли і нам не вистачило. Зараз видають в іншому місті, але там нереально достоятися", — говорить жителька Херсона Галина Ласийчук.

Проблем з дровами немає, розповідає херсонець Валерій. До війни розпочав робити ремонт у квартирі, тому зараз є багато деревини. Ділиться, що досвід у приготуванні їжі на дровах у нього є.

Суспільне Херсон