Після відступу окупантів у місті вже більше тижня немає ні води, ні світла й тільки-но починає пробиватися зв’язок. Але херсонців, здається, це не надто засмучує, адже головне – у їхньому місті більше немає росіян.
Дев’ять місяців окупації, як розповідають місцеві жителі, вони провели у своїх квартирах і підвалах. Жили з двома телефонами – смартфоном, який тримали вдома, і "кнопковим", з яким ходили на місцевий базар чи в гості до рідних.
"Я навіть і не знав, що в місті залишилося так багато людей. На вулицях же майже нікого не було", – говорить після 11 листопада місцевий житель на ім’я Андрій, який прихистив у щойно звільненому місті журналістів УП.
Єдине, що працює в його домі, це газова плита.
За пару кроків від його дому все ще висить плакат з триколором і написом "В будущее – вместе с Россией".
Таких плакатів тут десятки: "Херсон – город с русской историей", "Русские и украинцы – один народ" і тд. Повз них постійно проходять дорослі й діти, загорнуті в українські прапори з автографами українських військових, показуючи, що таки не один.
"Українській правді" пощастило побачити Херсон і херсонців у перші дні звільнення й зафіксувати цей момент, коли величезне, 300-тисячне до війни, місто оживає після важкої окупації.
Дивіться у репортажі УП, як місцеві йдуть з пластиковими пляшками набирати технічну воду до Дніпра, розгортають перші прилавки на місцевому ринку й телефонують дітям повідомити, що їх звільнила українська армія.Назарій Мазилюк, Ольга Кириленко, УП