Українські військові лише заходять у Херсон, але люди на вулицях уже вітають їх із квітами, піснями та прапорами, а люди в соцмережах не можуть стримати сльози та емоції.
"Укрпошта" вже повідомила, що навіть випускає пам'ятну поштову марку.
"Хоч офіційно ще не оголошено про звільнення Херсону, за старою доброю традицією, започаткованою ще з кораблем, іноді марки виходять на кілька днів раніше події. Бо в "Укрпошті" точно знають, що наші військові - найкращі", - написав гендиректор Ігор Смілянський у телеграмі.
Акаунти держорганів, компаній та просто пабліків у фейсбуці та телеграмі масово додають до своїх логотипів скибочки кавуна.
"Кран зі сльозами відкрито", - пише психологиня Наталія Підлісна.
Користувачка Марина Грамович каже, що їде зараз у переповненому вагоні метро і плаче від щастя: "Ридаю на людях - і не соромлюся".
"Усі навколо гортають новини в телефонах, дехто так само, як я, втирає сльози, хтось просто посміхається у телефон. Сьогодні у всіх нас День Перемоги", - пише вона у фесбуці.
Щемливих відео, де місцеві зустрічають українських військових у центрі Херсона, стає усе більше, і деякі користувачі зізнаються, що від них неможливо відірватися.
"Ну і як сьогодні працювати?" - пише ілюстратор Олександр Грехов.
"Здається, сьогодні відчула, що таке мікс емоцій, які мозок не встигає прожити. Стрибала, плакала, ревла, відчувала біль за тих людей, які віддали життя за південь, але так і не побачили деокупацію Херсону, потім раділа за місцевих жителів, потім почала щипати себе, щоб переконатись, що це реальність", - розповідає про свої емоції користувачка Ольга Цецевич.
"Ридаю від цих відео зі звільненої Херсонщини: всі ці схвильовані жінки, що смачно цьомають військових, чоловіки, в яких зриваються голоси - "Синочки!", діти з квітами, дівчина зі скрипкою, що стоїть на узбіччі і грає гімн України... Я не можу собі навіть уявити, що відчувають ці люди зараз", - пише режисерка Ірина Цілик.
Користувачка Людмила Ващук згадує, якими складними були ті довгі 8 місяців, які Херсон провів під російською окупацією, для сім'ї її знайомого, які не змогли виїхати.
"Його мама доглядає за їх стареньким лежачим дідусем і коли ще була можливість виїхати з міста, то для них це було фізично нереально. Я постійно питала у нього, як там його сім'я. Ще на початку вересня на моє чергове "Як там рідні у Херсоні?" він написав: "Світло та вода періодично зникають. Вибухи постійно чути, що теж тисне. Але радіють, коли по мосту чи базам прилітає. Кажуть, що так розуміють, що про них не забули", - розповідає вона.
"Сьогодні день, коли серце наповнене любов'ю та радістю, а очі наповнені сльозами! Херсон вільний!", - написав Сергій Притула у твіттері.
Важка ціна перемоги
"Великий день. Шана усім, хто наближав його в бою, в окупації та щосекунди в кожному українському серці, молитві, дії", - пише музикант Святослав Вакарчук.
Режисер Олег Сенцов, який зараз воює, нагадує про велику ціну цієї перемоги.
"Звільненню Херсона неможливо не радіти, як і неможливо забути усіх тих, хто віддав за це своє життя у тих полях та посадках", - пише він.
Радісні новини вибивають з рівноваги так само сильно, як і погані, пише Олександра Матвійчук, керівниця українського Центру громадянських свобод, який отримав цього року першу в історії України Нобелівську премію миру.
"Намагаюся дихати та чекаю офіційних новин. За ці два дні у моїй ФБ-стрічці з'явилися три некрологи полеглим у боях людям, яких я знала", - говорить вона.
Журналістка Ірина Андрейців сподівається, що за радісними новинами українці не лише на словах, а і на ділі не забудуть, якою ціною здобували цю перемогу військові.
"Люди, а правда, що, клепаючи жарти і меми про Херсон, ми клянемося та обіцяємо собі з не меншим завзяттям впахувати в тилу, аби наші воїни могли повертатися до кращих, справедливіших міст і сіл", - запитує вона.
ВВС