Чому люди не виїджають і залишаються на лінії бойових дій? У кожного на те своя причина!
Наприклад, родина Бєлозоренко не може залишити своїх тварин, а це ручні кізочки, коти, собаки, а до того ж до них прибилось ще й чимало сусідських. Жителі Херсона Олена та Валентин перебрались у Станіслав девять років тому, поступово обзавелись господарством, купили кіз та виготовляють смачні домашні сири. Поступово господарство розросталось, тваринок тут тепер багато. Як ви розумієте, виїхати з ними усіма досить проблематично, а лишити їх там - то на вірну загибель.
До того ж у цю страшну воєнну весну на фермі стався справжній "бебі-бум" і козине господарство збільшилось в 2,5 рази. Так і живе родина під постійними обстрілами, ховаються разом з тваринами. Декілька тижнів тому, у їх город впав снаряд, його осколки потрапили в будинок, Олена сама дивом вціліла, за мить до потрапляння вона вийшла з приміщення, а ось єдиний на фермерському господарстві козел Честер загинув. Знаєте як? Він прикривав собою кізочок. І не кажіть після цього, що у тварин немає душі!
І це лише одна історія з багатьох, таких там багато. Розповідають, що живуть одним днем, розуміючи, що завтра може й не настати. Рятує лише віра!
Активні дії Івана Самойленка, звичайно, не викликають радості у окупантів, у нього вже й телефон відбирали нібито для перевірки, й його самого викрадали та тримали у полоні, проводили бесіди, намагались схилити до співпраці, потім відпустили, так і не домігшись свого. Але він не втрачає віри, не здається, продовжує працювати на благо громади, та ще у перервах між своїми прямими обов'язками встигає робити закатки огірків за власним фірмовим рецептом.
"Провів ряд зустрічей з жителями нашої громади в селі Софіївка, Широка Бала і Станіславу. Побував на всіх вулицях сел, кругом поки спокійно і тихо, всі живі та здорові, загиблих немає.Не забуваємо про осінь, закатуємо літню продукцію на зиму, доглядаємо за власними врожаями на городах" - традиційно докладає Іван Самойленко про обстановку у громаді.
"Крилаті сюрпризи щоранку прилітають і обривають не тільки провода відключаючи світло, а ще й руйнують все на своєму шляху, забирають життя людей тому прошу дотримуватись правил особистої безпеки. Не збирайтеся групами, укривайтеся у будівлях, погребах та сховищах адже там безпечніше.З ранку в Широкій Балці порвано багато проводів, які відремонтовано силами місцевих електриків та подано світло у Широку Балку, по обіду у Станіславі вибухом пошкоджено провода та газопровід по вулиці Покровська що також нами все поремонтовано і включено світло у Станіславі.Робота по відновленні електроенергії триває щодня" - розповідає на своїй сторінці у соцмережі Іван Самойленко.
Навіть окупанти не могли приховати свого захоплення від сміливості наших людей. Підійшов одного разу до селищного голови командир рашистів і питає: "Ну як так? З чого зроблені твої люди? Бої тривають, земля трясеться, я своїх з окопів вигнати не можу, а ваші на електроопорах сидять!"
«День на день не приходиться. То ремонтуємо електромережі, то електромережі ремонтуємо...Все для блага наших жителів.Всі молодці хто працює в цей нелегкий небезпечний час в селах нашої громади. Все буде добре.Краєвиди нашої громади найкращі. Бережемо свої родини»- незмінно-заспокійливо звучать звернення від селищного голови Івана Самойленка.
А ще тримають мрії: зустрітись усім разом вже цієї осені на схилах Дніпро-Бузького лиману під мирним українським небом. І щоб знову Станіславські скелі стали місцями щасливих людей!
Оксана Наумова
