Директорка громадського центру "Нова генерація" Оксана Глєбушкіна та його експертка Ольга Жукова два місяці жили в окупованому Херсоні. Жінки брали участь у проукраїнських мітингах та займалися волонтерством. Через загрозу затримання жінкам доводилося переховуватися від російських окупантів. Зараз Оксана Глєбушкіна та Ольга Жукова живуть в Івано-Франківську.Про життя херсонок в окупованому місті читайте у матеріалі Суспільного.
"Першу ніч з 24 на 25 лютого ми вже проводили у підвалі та чули, як працюють "Гради", інша військова техніка. Якраз з 24 лютого до 1 березня — це був час, коли наші війська мужньо захищали місто і намагалися якомога довше тримати ворога", — пригадує початок повномасштабної війни Ольга Жукова.
1 березня вона вперше побачила під вікнами російський БТР. Тоді мирні жителі потрапили під обстріли російської армії.
1 березня Ольга Жукова вперше побачила під вікнами російський БТР"У нас був випадок, коли вони їхали БТРами дорогою. Хлопець вийшов на балкон, крикнув, що їх тут ніхто не чекає. То вони просто розгорнули та вдарили з БТРа по будинку. Там сталася пожежа", — розповіла Оксана Глєбушкіна
Російські військові почали грабувати місцеві магазини, а 4 березня завезли в Херсон нібито "гуманітарну допомогу". Тоді місцеві жителі вийшли на протест. Відтоді херсонці щодня виходили на акції проти окупації міста, розповідає Ольга Жукова. Вона з Оксаною Глєбушкіною також долучалися до цих мітингів.
Жінки брали участь у проукраїнських мітингах
Оксана Глєбушкіна та Ольга Жукова"Ставали ланцюгом і ось цей ланцюг спочатку закидали шумовими гранатами та сльозогінним газом, потім стріляли в повітря, заходили на площу, де наші активісти були. Й тоді, фактично, вже стріляли по ногах, заламували руки. Вони розганяли кийками, хапали кого могли. Частково вони ловили людей, коли були одягнуті у військову форму, а вже потім почали під’їжджати у цивільному транспорті та в цивільному одязі", — пригадує Ольга Жукова.
Переселенка з Херсона Ольга Жукова"Якщо люди були вдома, то могли бути два розвитки подій: перший — це допит прямо у квартирі, обшук квартири, вилучення всіх ноутбуків, телефонів, записів, будь-яких згадок про Україну (прапор, книжка чи будь-які матеріали, які б вони могли трактувати як партизанський або національний рух). І другий варіант — людину хапали й вивозили. Здебільшого вивозили чоловіків, — розповідає Оксана Глєбушкіна. — Оля може сказати, як вона не ночувала вдома декілька ночей, бо попередили, що до нас також можуть прийти".
Переселенка з Херсона Оксана Глєбушкіна"Над ними знущалися дуже сильно. Дехто з них після таких катувань опинявся в лікарні, дехто навіть помирав. Дехто — психологічно зламаний. Після того, як вони врятувалися, не спілкуються практично ні з ким і намагаються виїхати з міста", — говорить Ольга Жукова.
2 травня Оксана та Ольга виїхали з Херсона. Жінки проїхали понад 30 російських блокпостів, де окупанти перевіряли речі та документи. В Івано-Франківську вони продовжують підтримувати херсонські волонтерські групи. Завдяки міжнародним партнерам вони фінансують закупівлю продуктів для потребуючих у місті, а також намагаються розповсюджувати інформацію про ситуацію в тимчасово окупованому Херсоні.
"Усі чекають і сподіваються на звільнення, бо зараз — це вже не гуманітарна криза, це — катастрофа. Для тих людей, які там залишаються, кожен день має значення. Це дуже болить, бо ми розуміємо, що не можемо Херсон так швидко звільнити, як хотілося б, але люди вірять в ЗСУ", — розповіла Оксана Глєбушкіна.Суспільне Карпати
