В 1782 році іноземний купець відкрив свою фірму в Херсоні, намагаючись відправити перші свої кораблі з товаром до Франції. Але було не все так гладко. В цей час на херсонський ринок намагаються проникнути британці, які вважали себе монополістами в торгівлі пшеницею та корабельним лісом з Російською імперією. Їм не дуже сподобалося, що тут з’явився якийсь француз та починає активно вести свою торгову політику. Вони почали нацьковувати місцеву владу в особі градоначальника Єгора Булгакова на Антуана його братів та компаньйонів. То їх заарештовують за якесь незначне порушення, то їх кораблі не випускають із Глибокої Пристані (нині – село Софіївка Білозерського району), то цей чиновник постійно закривав їх «салотопленный завод», тощо.
Але це не зупинило підприємливого француза, який вирішив з Херсона створити справжній центр всієї середземноморської торгівлі. В своїх планах Антуан разом з французьким послом Луї Сегюром хотів з’єднати наше місто з Аяччо, Ніццою, Генуєю, Барселоною, Константинополем, Олександрією, Ліворно, Мессіною, Марселем, Смирною (сьогодні – місто Ізмир) та іншими ключовими портами Середземного моря.
Сюди купець планував привозити пшеницю, корабельних ліс, льон, тощо. Уявіть, що Херсон міг отримати такий же статус, як, наприклад, Венеція або Амстердам.
Але його намірам не довелося збутися, бо в кожному з цих портів були свої великі та потужні торгові фірми, які самостійно почали вести комерційні операції з Херсоном. Не витримавши конкуренції, Антуану довелося задовольнятися тільки одним основним шляхом «Херсон-Марсель».
Хоча після підписання торгового трактату між Французьким королівством та Російською імперією 1787 року кількість кораблів, які вирушали до Марселя, збільшилося в 4 рази. Антуан зміг заробити такий капітал, щоб після повернення до рідного міста, де він став першим міським головою у 1805 році, більше ніколи активно не вести торговельні операції. При цьому він зміг до кінця свого життя (до 1826 року) утримувати всю свою велику родину. А в нього було 4 брати, 2 сестри і багато дітей та онуків.
Егор Сидорович, ВВгору